Ох, як часто трапляється, коли кутаєш те дерево від морозів, білиш стовбур, а в сезон все одно виростає лише кілька дрібних плодів, та й ті, якщо вже на то пішло – кислі або червиві. А все тому, що абрикос – культура примхлива, часом поводиться як розбалувана дитина. То цвіт померз, то зав’язь обсипалася. Багато хто опускає руки і вирішує, що “клімат не той”. Але зачекайте братися за пилку.
Чому дерево залишається “пустим”
Абрикосу для закладки майбутнього врожаю критично не вистачає калію та фосфору напередодні зими. Якщо ґрунт виснажений, то дерево витрачає всі сили просто на те, щоб вижити, а не на те, щоб нагодувати вас солодкими фруктами наступного літа.
До того ж, ця кісточкова культура ненавидить кислий ґрунт. На закисленій землі абрикос хворіє, страждає від камедетечі (коли зі стовбура тече “клей”) і скидає зав’язь. Тому тут основне завдання – “одним пострілом вбити двох зайців”: розкислити ґрунт і дати потужний заряд живлення.
“Золотий” інгредієнт, який є у кожного
Для цього не доведеться бігти в садовий центр за дорогою хімією. Найкращий друг абрикоса восени звичайний деревний попіл. Але вносити його треба з розумом, інакше вітер просто рознесе користь по сусідських ділянках.
Як правильно підгодувати дерево
Підживлення проведіть, коли листя вже почало жовтіти, але земля ще не промерзла. Орієнтуйтеся на погоду: дощі допоможуть речовинам проникнути глибоко до коріння, але якщо осінь суха, доведеться попрацювати з відрами.
Рецепт успіху виглядає так:
- Візьміть одне відро (10 л) деревного попелу на доросле дерево.
- Зробіть по периметру крони (а не біля самого стовбура!) канавку глибиною 10-15 см. Там то й знаходиться всмоктувальне коріння.
- Рівномірно розподіліть попіл у цій канавці.
- Зверху обов’язково присипте землею.
Якщо хочете гарантованого ефекту, попіл можна змішати з суперфосфатом.
В такому випадку, знадобиться приблизно 50 грамів суперфосфату на одне дерево. Цей дует творить дива: калій з попелу допомагає дереву “визріти” і не змерзнути навіть у люті морози, а фосфор зміцнює кореневу систему.