Андрій Бєдняков, уродженець Маріуполя, виступаючи на церемонії нагородження “Національна легенда України” розповідав про свого земляка Анатолія Бабічева, який організовував евакуацію людей із окупованих територій. Бєдняков згадав про те, як приїжджав до рідної мами додому в Маріуполі і не зміг стримати сліз.
21 серпня президент України Володимир Зеленський нагороджував українців нагородою “Національної легенди”. Серед нагороджених людей був Анатолій Бабічев, який евакуював людей із Харкова, Лимана та Краматорська. Презентувати особу Анатолія запросили Бєднякова.
На відеозапис виступу українського телеведучого важко дивитися без сліз. Бєдняков поділився з публікою подробицями з минулого життя, а під час розповіді можна було помітити, як очі зірки поступово заповнюються сльозами.
Знаменитість виступив із чуттєвою промовою, яка проникла у самі глибини душі кожного, хто сидів у тому залі – жоден із присутніх не залишився байдужим. Андрію Бєднякову вдалося вразити публіку, а невдовзі відео з його виступом стало вірусним в Інтернеті.
Чоловік поділився спогадами про те, як приїжджав додому до Маріуполя – Бєдняков зазначив, що байдуже, у якій точці планети він знаходився, всі дороги завжди приводили його до рідного дому.
Будь він із робочих питань у Києві, на навчанні у Харкові, чи в будь-якій іншій подорожі, завжди сідав на поїзд, а потім виходив на маріупольському залізничному вокзалі.
Телеведучий згадав, як постійно проїжджав сірі та непоказні комбінати, як постійно бачив “Азовсталь”. Андрій Бєдняков зізнався, що раніше не любив ці будинки, проте зараз бажає побачити їх цілими.
Розповів Бєдняков і про найтепліші спогади – коли він сходив з поїзда, в обличчя дмухав теплий морський вітер, а на вокзалі його оточували таксисти. Ведучий поділився, що зараз готовий заплатити їм будь-яку суму, аби тільки вони привезли його до мами додому.
І ось, коли я розплющую очі, я нічого не бачу. Все зруйновано, окрім спогадів. Зруйновано будинки, долі, втрачено дуже багато життів
– вже зі сльозами на очах сказав Бєдняков.
Підсумував свою промову телеведучий тим, що він вірить, що зможе повернутись у свої спогади наяву – одного дня він знову сяде на потяг і зійде на пероні українського Маріуполя.