Петро Вескляров, який розважав радянських дітлахів цікавими оповідками, якось не стримався і в прямому ефірі сказав фразу, що стала крилатою ще задовго до “руського воєнного корабля”. Дідуся Панаса миттю прибрали з телеекранів, коли почули: “Отака х…ня, малята”. Згодом ця фраза увійшла до словника з лайками Плуцер-Сарно-Дуліченко-Рудньової.
З’ясувалося, що нестриманий артист, якого дітлахи буквально засипали листами, мав доволі складну біографію. Народився він ще до революції в єврейській родині. У Тальному, де зростав маленький Пінхас Хаймович Вескляр, була синагога, яку відвідувала вся велика родина.
Під час Другої світової війни 18-річний хлопчина служив у похідному театрі й опинився в полоні у німців. Оскільки гарно володів українською мовою, назвався Петром Вескляровим. Це врятувало життя молодику. Після війни колишньому полоненому заборонили жити в столиці. То переселився до Луцька, де грав у театрі. Жили з дружиною і сином у комуналці.
Коли часи змінилися, Петро надумав перебратися до столиці, щоб працювати на студії Довженка, але дружина не схотіла їхати за ним, тож довелося розлучитися. Йому пропонували ролі в кіно, але грошей було недостатньо, тому Петро пройшов проби ще й на ведучого дитячої програми на радіо Діда Панаса. Актору на той момент був лише 51 рік. За 2 роки програма перекочувала на телебачення. Голомозий Петро вбрався в перуку і знімався посеред декорацій сільської хати. Успіх серед малечі він мав шалений. Коли одного разу дідусь кашлянув, то з усієї України йому надійшли посилки з медом.
Є чимало свідчень від людей, що дідусь Панас дійсно вилаявся в прямому ефірі, але самого запису програми на телебаченні не збереглося, тож підтвердження цьому немає. За офіційною версією, актора звільнили, бо він став забувати текст і плутати казки, починаючи розповідати одну і перескакуючи на іншу.