Брати Капранови народилися в Дубоссарах, дитинство провели в Очакові, а освіту подалися здобувати аж до москви. Та навіть там не забували про своє коріння. Видавали україномовні газету “Тринди-Ринди” та журнал “Брати”. А на Арбаті відкрили український культурний центр.
Вони багато подорожували російської глибинкою. Там і усвідомили, що ми зовсім не такі, як вони. Величезна різниця у всьому – від їжі до уявлень про добро й зло. Для українців на першому місці свобода, а в росіян – імперськість.
1998 року брати повернулися на батьківщину. 10 років поспіль вони писали книжку “Кобзар 2000”, а щоб видати її, довелося стати видавцями. Відтоді видали чимало книг, в тому числі й “Мальовану історію України”.
Минуло вже 35 років, як брати-близнюки одружилися з сестрами-близнятками. Вчинити так порадила мама. Мовляв, якщо не одружитеся з сестрами, жінки будуть вас розтягувати врізнобіч. На щастя, на життєвому шляху їм трапилися Інна та Світлана.
Сестрички приїхали в гості до Очакова, коли їм було по 16 років. Жінка запросила 20-річних братів Капранових нібито щось полагодити. Вони перезнайомилися й почали разом відпочивати та гуляти містом.
Цілий рік минув у листуваннях та дзвінках, оскільки хлопці повернулися до москви. А влітку знову зустрілися всі гуртом й зіграли весілля. Зібрали в Очакові зо дві сотні гостей. Ще й купа зівак зібралася, щоб подивитися на дві пари близнюків.
У Світлани з Дмитром народилося двоє синів. У Віталія з Інною – донька й син. Батьки ніколи не ділили дітей на своїх та чужих. Усіх виховували разом. Згодом додалися невістки та зять.
Дмитро Капранов мав проблеми з серцем, але напередодні на здоров’я не скаржився. Вранці 16 квітня йому раптово стале зле, і чоловіка не стало. Поховають письменника на Байковому цвинтарі 18 квітня. Прощання відбудеться об 11 годині у Михайлівському соборі.