Коли Світлана Білоножко відчула, що в середині зародилося нове життя, найперше вирішила порадитися з мамою. Жінка працювала гінекологинею, тож юнка звернулася за правильною адресою.
Коли зустрічалася з попереднім хлопцем, Світлана навіть не дозволяла себе поцілувати. Натомість Віталій був настільки наполегливим, що відмовити йому у дівчини забракло сили. Та й у свої 19 років юнка почувалася ледь не “старою дівою”, адже у всіх подружок уже все це було.
У Світлани була купа залицяльників, які вже чогось досягли у цьому житті. А тут з’явився юнак після армії, і вона йому піддалася. Не інакше це було справжнє велике кохання. До того ж сподобалося, коли Віталій грубо розігнав кавалерів, заборонивши підходити до юнки.
Мама доньку не сварила, сказавши, що все гаразд. Коли Світлана привела Віталія знайомитися до батьків, її дідусь випив склянку самогону, взяв гірку перчину, вмочив у сіль і цілу поклав до рота. Потім наказав гостю повторити.
Віталик відкусив шматочок перцю й закашлявся, а дід сказав, що має навчитися, бо у них у родині всі міцні. Родичі дружини стали поважати зятя, коли той почав співати. Казали, що так, як він виконує пісні, більше ніхто не може.
Весілля молодятам організував тато Віталія, який працював головою колгоспу. Закохані ще спали, коли прийшов працівник із контори й швиденько їх розписав. Увечері зібрали гулянку. Потім повторили весілля вже у Світланиному селі для її родичів.