Коханням усього життя Софії Ротару був її покійний чоловік Анатолій Євдокименко. Він створив ансамбль “Червона рута”, не розлучався зі співачкою навіть на гастролях і був опорою у всьому, доки не захворів – після третього інсульту в 2002 році чоловік помер, а Софія стала вдовою.
Зірка дуже важко переживала втрату коханого. Єдиною втіхою для неї стала родина, а син фактично вивів знамениту матір з депресії після смерті чоловіка, хоча в дитинстві Руслану не батьківського тепла. Як розповідала Ротару в інтерв’ю, поки вони з Анатолієм їздили з концертами, син жив у бабусі з дідусем. Потім подружжя забрало хлопця до себе, щоб бачитися частіше:
“За Русланом приглядали то сусідки, то нянечки. Так, з сином були поруч не ми, батьки, а чужі люди. Відриваючись від дитини, ми плакали, наші серця розривалися. Повертаючись з гастролей, ми знову плакали – вже від щастя”, – згадувала Софія Михайлівна.
Батьки завжди поверталися додому з подарунками для Руслана, а він ріс дуже скромним, ніколи не хизувався, чий син, але й без того траплялися не дуже приємні ситуації:
“Діти на вулиці бачили мене, показували пальцями та кричали: “Он пішла Софія Ротару!”, – розповідав Руслан.
Тим не менш, він не ображався на батьків, а їхні постійні роз’їзди сприймав як даність.
Син Софії Ротару наслідував гідний приклад батьків та одружився один-єдиний раз і досі щасливий у шлюбі зі своєю дружиною Світланою. Невістка співачки стала її продюсером, помічницею і тією, хто зробив народну артистку бабусею. У Ротару двоє онуків, які з самого дитинства кличуть її просто Сонею, а вона і не проти, тому що так почувається молодшою.