Костюм Вєрки Сердючки молодий актор Андрій Данилко зібрав із того, що було під рукою. Взяв мамину спідницю й додав до образу блакитну сорочку та беретку. А піджак із шевронами “Укрзалізниці” випросили у працівників справжній, щоправда, дещо потертий.
Актор певен, що на його першій квартирі, де він колись мешкав, можна й зараз відшукати всі ці речі. Хоча сам Андрій не бачив їх уже зо чверть століття. Палицю Данилко зробив сам, а колготки спеціально придбали теплі, бо так смішніше. Василю Байдаку Андрій розповів, що обирав щільну в’язку, щоб не було видно волохатих ніг.
Комік тоді був дуже худий, тому йому здавалося, що занадто високий. А коли взувався у жіночі босоніжки на підборах, то його довгим ногам заздрили навіть дівчата, дивуючись: навіщо чоловіку такі гарні ніжки?!
А от із жіночими формами довелося помучитися. Попервах їх функцію виконували светри, які пхали Андрію під сорочку. Згодом придумали надувати презервативи. Це було набагато зручніше. Та іноді, коли особливо спекотно, вони могли зліплюватися між собою. А якщо Данилко починав махати руками, то вони могли й лопнути.
Найчастіше подібні казуси траплялися в Одесі. Якось під час сценки “Їдальня” лопнули обидва презики, то Сердючка тут же зорієнтувалася й сказала, що йде у підсобку, а “мамі” Інні Білоконь довелося тягнути час і викручуватися за двох. Андрій же, сміючись, ніяк не міг надути нові перли.
На перші випуски “СВ-шоу” реквізит зробили вже з поролону, тож можна було не переживати, що щось піде не так під час знімань. У кого “позичив” мохеровий берет, Данилко вже не пригадує. Це згодом йому пошили чорну беретку з блискітками, але перший варіант головного убору був рожевий.