З’явившись у гаремі, Роксолана навела в ньому свої порядки та порушила всі можливі традиції, які до її появи свято шанувалися. Хюррем стала не лише законною дружиною падишаха, а й матір’ю його шістьох дітей. У султанській родині були і свої улюбленці, і ті, хто був у немилості батьків.
Першим сином, якого народила Хюррем Султан, був шехзаде Мехмед – улюбленець великого батька-падишаха і матері. Сулейман бачив саме Мехмеда своїм спадкоємцем трону, тому що він робив великі успіхи у вивченні державних справ, а також був близьким йому за духом. Але так і не піднявшись на трон, шехзаде помер у віці 22 років. За однією з версій Мехмед захворів на віспу, за іншою – його отруїли за наказом Махідевран Султан.
Після Мехмеда Хюррем народила красуню Міхрімах. Для Хасекі поява дочки на самому початку стала ударом, оскільки в боротьбі за владу їй потрібно було зміцнювати позиції за допомогою народження синів. Але згодом султанша зрозуміла, що народила для себе союзницю, яка згодом стане захищати свою матір від ворогів, користуючись безмежною любов’ю та підтримкою батька.
Третя дитина Сулеймана та Хюррем Абдулла померла в дитинстві, однак у серіалі “Величне століття” цей історичний факт не взяли до сценарію, а показали народження шехзаде Селіма одразу після Міхрімах. Рудий хлопчик був копією своєї матері як ззовні, так і за характером. Але подорослішавши, Селім пристрастився до розваг і наложниць. Щоб хоч якось стримувати сина, Хюррем спеціально підібрала для нього дівчину Нурбану, завдяки якій сподівалася контролювати його дії.
П’ятою дитиною Хюррем народила Баязіда. Хлопчик ріс сильним, сміливим, з войовничим та непокірним характером. Баязід завжди був близький з усіма братами, крім Селіма. З дитинства між хлопчиками було суперництво. Після смерті Мехмеда Роксолана покладала великі надії на Баязіда, бачачи саме його султанському троні.
Все напружилося після страти шехзаде Мустафи та оголошення Селіма першим претендентом на трон. Баязід збирав навколо себе прихильників, щоб протистояти братові, а потім влаштував бунт проти нього. Однак він у результаті був пригнічений армією батька, яка прийшла на допомогу Селіму. Як і Мустафа, Баязид був страчений, а разом з ним були страчені його п’ятеро синів. Хюррем передчувала це і перед своєю смертю просила Міхрімах підтримувати братів, не даючи їм ворогувати один з одним.
Шостим спадкоємцем став Джихангір. У сина була вроджена вада – горб, тому Хюррем і Сулейман шкодували свою дитину, переживаючи за його слабке здоров’я. Вони дуже трепетно ставилися до молодшого сина, розуміючи, що він не має таких можливостей як у братів. Джихангір був дуже прив’язаний до старшого брата Мустафи. Його страта стала великою трагедією для Джихангіра, в результаті якої загострилася його хвороба, і через деякий час він помер.
Після смерті Сулеймана правити великою імперією Османа став четвертий син Селім з дружиною Нурбану Султан, якого вони найменше представляли як спадкоємця престолу.