“Поводир” (2014)
Історична драма Олеся Саніна вразила українців своїм сюжетом до глибини душі. Мова у стрічці “Поводир, або Квіти мають очі” йде про радянські часи. Американський хлопчик дивним чином супроводжував сліпого музику напередодні Голодомору.
Боклан ідеально втілив на екрані образ сліпого бандуриста Івана Кочергу, який вміє постояти за себе й за підлітка, якого розшукує кгб, тоді як тата Пітера вже нахабно вбито. Малому доводиться стати поводирем кобзаря. А коли представники влади вирішують розправитися з усіма бандуристами, заманивши їх на з’їзд до Харкова, американець відчайдушно намагається їх врятувати.
“Крашанка” (2024)
Минуло не так багато часу, а українці продовжують потерпати від рук північних сусідів. У комедії Тараса Дударя герою Стаса Боклана вдається змайструвати ракету, яка летить на москву й розносить усе вщент.
До оселі Івана Забіяки на Великдень з’їжджаються дві доньки та син, а ще онучок. Чоловік не дуже радий гостям, оскільки має велику мету й проводить іспити зарядного пристрою. Підліток береться допомагати дідусю, але боїться, що той не виживе, і про все розповідає матері.
“Століття Якова” (2016)
Сценарій до драми написав Андрій Кокотюха, а режисер Бата Недич втілив його у життя. 99-річний дідусь рятує юну наркоманку, яка віддячує йому тим, що на 100-літній ювілей запрошує всіх родичів, яких у діда Якова виявилося чимало.
Станіславу Боклану доводиться зображати свого героя не лише у похилому віці, але й замолоду, адже події сьогоднішнього дня щедро перемежаються тими, що сталися за останню сотню років. Якову Меху чимало вдалося побачити на своєму віку.