Легенда українського кінематографа Ада Миколаївна Роговцева ніколи не страждала від недоліку уваги та спілкування. Ця дивовижна жінка завжди, немов магнітом, притягує до себе людей різних поколінь та інтересів.
Берегиня
З початку повномасштабного вторгнення цього тяжіння стало набагато більше: будинок актриси перетворився на тривалий час у волонтерський штаб. Сама ж актриса допомагала як словом, так і ділом: когось нагодує, комусь порадить, а когось і благословить. Жінка, яка знає, що таке втратити сина, до кожного воїна ставиться, як до своєї дитини та щиро молиться за кожного.
Але, й кожну втрату вона також тяжко переживає, як от, на приклад, Да Вінчі, з яким була дружна не один день.
Коли її питають, чому вона у такому поважному віці не поїхала у більш безпечне місце, актриса відповідає, що не може вона покинути свою доньку Катю, яка теж активно волонтерить. Не може нікуди втекти, коли її онук та зять боронять країну.
Зараз вже ті, для кого вона стала тоді берегинею, допомагають їй, не втрачають такий дорогий серцю зв’язок.
Так що ж змушує цю жінку бути постійно у вирію життя, чи вважає вона себе щасливою від того? Ада Миколаївна каже, що щасливою себе не вважає, бо дуже багато втрат випало на її долю, але це не звільняє її від того, що б бути доброю й уважною до людей. 86–річна жінка, не дивлячись на те, що останній рік змінив її, постарівши на десять років, не втрачає надії на краще та закликає допомагати “тримати навколо себе таку атмосферу, куди б людям хотілося зайти та обігрітися”. “Ця робота душі не повинна припинятися”,- каже мудра актриса і підтверджує це віршами, які вона пише.
Найкращий подарунок
Багато вітань та подарунків отримала вона на свій 86–й День народження, але найкращим подарунком на для Ади Миколаївни став приїзд у відпустку з передової її героїчного онука, її гордості, якого не було поряд аж півтора року.
