Тамара Гвердцителі та Тіна Канделакі. Вони обидві — талановиті, відомі й мають своїх прихильників. Але от підходи до життя та принципи в них разюче різні. Тамара — символ відданості та щирості, а Тіна — приклад продажності та безпринципності.
Голос, що плаче за Україною
Тамара Гвердцителі завжди відчувала себе близькою до України. Її зв’язок із нашою країною був не лише професійним, а й особистим: її мати, родом з Одеси, передала дочці тепло української землі та любов до її культури. Гвердцителі неодноразово виступала в Україні, де її зустрічали з відкритими обіймами. Минулого року на концерті в Молдові вона не змогла стримати сліз, розповідаючи про трагедію, що зруйнувала її світ. “Росія вбила мою матір”,— сказала Гвердцителі зі сцени. Серце найріднішої людини не витримало обстрілів Одеси. На тому концерті Тамара виконала пісню “Скрипка грає” на слова Юрія Рибчинського та музику Ігоря Поклада — ту саму, що так любила її мама. Для неї це була не просто мелодія, а символ втрати й невимовного болю, який розділяють з нею українці.

Рупор кремля і “забута” на Батьківщині
Тіна Канделакі — інша історія. Вона також народилася в Грузії, але її ставлення до рідної землі та власного народу відрізняється кардинально. У 2008 році, коли росія напала на Грузію, журналістка підтримала агресора. В Україні Канделакі теж залишила слід, але зовсім інший, ніж Тамара. Роки, проведені в українському медіапросторі, вона витратила на заробляння грошей, спокійно дивлячись на те, як розвивається країна, не зустрічаючи тут жодних “нацистів”. Проте, коли росія почала повномасштабну війну проти України, Тіна стала одним з головних голосів, що підтримували агресію, стала тією, кого зараз називають з презирством “путіністкою”. Тіна Канделакі не лише не засудила війну, а й активно просувала російські наративи, чим остаточно втратила повагу як в Україні, так і в багатьох інших країнах.
