Іноді “продувати” може не весь дверний блок, а конкретні місця. Або ж в одних частинах дверей шпарини можуть бути більшими. Тому треба спочатку обдивитися двері. Можливо, вам буде достатньо одного ущільнювача на все. Може десь треба товстішу смужку чи дві поруч. А десь навіть обійдетеся і без ущільнювача.
Щодо вибору ущільнювача, то у жодному разі не варто брати поролоновий. Для дерев’яних вікон він ще добрий, оскільки вони відкриваються рідко, а на дверях швидко зносить. Краще брати гумовий ущільнювач D-профілю чи P-профілю. Якщо шпарини геть маленькі, тоді навіть плаского ущільнювача буде достатньо.
Далі треба підготувати поверхню. Якщо там є старий ущільнювач, то обов’язково повністю його зніміть. Протріть місце, до якого клеїтимете новий ущільнювач, теплою мильною водою. Потім витріть насухо і знежирте спиртом. Дайте поверхні повністю висохнути 10-15 хвилин, а потім зверху-донизу починайте клеїти ущільнювач. Знімайте захисну плівку не одразу, а по 10-15 см. Клейте без натягу і гарно притискайте пальцями.
Ущільнювач, до речі, може бути потрібен не лише на вхідних дверях, а й на внутрішніх. Якщо це просто двері між кімнатами, то ущільнювач дозволяє м’якше закривати двері та працює, як шумоізоляція. Також захищає від втрат тепла, якщо сусідні кімнати холодніші, та від протягів, якщо в різних кімнатах відкриті двері.
А якщо це двері у ванну, то там ущільнювач потрібен ще й для того, щоб пар та зайва волога не потрапили в інші кімнати. І, знову ж, для шумоізоляції корисно, бо у ванній часто є якийсь шум: вода від душу чи крану, пралка або фен, якщо хтось сушить волосся після душу. А ще протяги всередину ущільнювач не пускає.