Побудова будинку чи переїзд у куплений дім зазвичай починається зі встановлення новенького паркану. У перші місяці після монтажу він виглядає ідеально рівним і надійним. Але справжня перевірка на міцність починається після першої зими, коли земля промерзає, а навесні починає “дихати” і ставати м’якою. Саме в цей момент більшість господарів бачать правду.
Помилки при встановленні паркану
Хвіртка після такого випробування погодою перестає зачинятися, а секції паркану починають нагадувати морську хвилю. Причина деформації рідко ховається в якості матеріалу — найчастіше це результат кількох помилок, допущених ще на етапі роботи з лопатою та бетоном. Є чотири критичні промахи, які змушують навіть найдорожчий паркан хилитися до землі вже на другий рік служби.
Недостатня глибина фундаменту чи стовпів — перша неточність. Багато хто вважає, що заглиблення стовпа на 50-70 сантиметрів цілком достатньо, аби він тримався. Коли вода в ґрунті замерзає, вона розширюється і буквально виштовхує стовп вгору. Стовпи потрібно закопувати мінімум на 1-1,2 м. Це нижче рівня промерзання.
При бетонуванні стовпів часто роблять широку яму зверху і вузьку знизу, заливаючи все це цементом. Виходить конструкція, схожа на перевернутий конус. Стінки ями мають бути максимально рівними або навіть трохи розширюватися донизу. Бетон має бути “схованим” у землі, а не стирчати широким порогом навколо стовпа.
Ігнорування дренажу в основі стовпа — критична помилка. Якщо просто вставити залізний стовп у бетон, то воді, що потрапляє в щілину між металом і бетоном, не буде куди подітись. На дно кожної ями перед заливкою варто насипати шар щебеню або піску.
Ворота — це найважча частина паркану, яка постійно перебуває в русі. Під вагою стулок стовпи воріт поступово нахиляються один до одного, і замок просто перестає потрапляти в пази. Стовпи воріт та хвіртки обов’язково мають бути з’єднані між собою підземною перемичкою. Це зробить конструкцію монолітною.