Якщо ви хоч раз бували в гостях у турецькій родині, то точно помітили: там пахне не побутовою хімією чи їжею, а свіжістю, квітами та легким пряним шлейфом. Переважний фокус, який створює ту атмосферу, криється у використанні традиційних одеколонів – колоньї.
Ця прозора рідина на основі спирту з ароматом лимона, лаванди або троянди є в кожному домі. Турецькі жінки не просто тримають її для дезінфекції рук. Вони додають кілька крапель у воду під час миття підлоги, протирають нею дзеркала та полиці. Результат: дім моментально наповнюється тонким, ледь невловимим ароматом, який асоціюється з бездоганною чистотою.
Світло
Друга “родзинка” турецького дому – категорична відмова від яскравого “лікарняного” світла люстри на стелі вечорами. Коли сонце сідає, у турецьких вітальнях запалюються маленькі лампи, торшери та автентичні мозаїчні ліхтарики. Світло має бути теплим, розсіяним і розташованим на рівні очей або нижче.
Таке зонування дозволяє розслабити психіку після робочого дня. Навіть найпростіша кімната зі старими шпалерами перетворюється на затишний куточок, якщо вимкнути основну лампу і поставити на підвіконня пару світильників з теплим жовтим спектром. Це створює тіні, об’єм і затишок, який так відчайдушно скрізь шукаємо.
Текстиль
Майже неможливо побачити в турецькій оселі “голого” дивана. Господині обожнюють пледи, декоративні подушки з китицями та маленькі килимки. Але головне – це тюль. Він має бути білосніжним, з ідеальними складками. Турчанки знають: вікно – це очі будинку. Якщо на підвіконні стоїть гарна лампа, а штори пахнуть лимонною колоньєю, то загальне враження від інтер’єру піднімається на кілька рівнів вгору.