Мене звуть Алєся. Чи не Олеся, а саме Алєся, це ім’я мені дав батько. Він служив в Білорусії і там полюбив дівчину з таким ім’ям. Але вона захворіла на рак і померла. Одружився тато на мамі вже після 30-ти років, ніяк не міг забути свою Олесю.
А коли народилася дочка, відразу сказав, що мене будуть звати саме так. Це вже потім, перед смертю, він просив у мене вибачення, що не знав – не можна називати дітей іменами трагічно померлих близьких.
Справа в тому, що у віці 16 років у мене виявили пухлину в молочній залозі. Точно так, як і у тієї невідомої білоруської Алєсі. Але більш сучасна медицина мене врятувала – операція, 3 курсу хімії, 3 місяці в лікарні. І ось уже 19 років я живу повноцінним життям, а про страшну хворобу нагадує тільки невеликий шрам на правій груді.
Заміж я вийшла в 20 років, будучи студенткою медфаку. З Колею ми познайомилися на одній з вечірок, любов закрутилася така, що вже через місяць він запропонував стати його дружиною – і я погодилася.
Ось тільки його мама (батько давно пішов з сім’ї) була категорично проти. Вона вже своєму синові підшукала іншу наречену, яка “багата, не рівня мені голодранці”.
Мої батьки – гідні і шановні люди, на весілля нам квартиру подарували, за першого онука – авто, хоча ми вже й самі до того купили. Але вони пообіцяли і зробили. На цьому джипі чоловік і їздить, а Шкоду віддав мені.
Але, як потім свекруха сама проговорилася – вона домовилася вже з батьками іншої забезпеченої нареченої (некрасивої однокласниці чоловіка), що Коля одружиться з нею.
Якщо коротше, на весілля свекруха не дала ні копійки, заборонила родичам з його боку приходити, а сама прийшла з тією самою дівчиною, яку хотіла в невістки. Таня її звуть, і вона не знала, в яку гру її втягнули. Ще дочку, 7-річну сестру чоловіка взяла, та навіть ні з ким не привіталася, а мені плюнула під ноги.
Але весілля зіпсувати мамі чоловіка не вдалося. Таня, хоч і не красуня, відразу впала в око одному з моїх однокурсників і вони вже до півночі кудись зникли, а потім через два місяці одружилися, живуть душа в душу, трьох нащадків народили.
А свекруха з малолітньою сестрою чоловіка так і сиділи самі за великим накритим столом для родичів.
Далі наші відносини перетворилися в пекло. Вона розпускала плітки про мене, говорила чоловікові, що наші діти народжені не від нього. У нас на той час були два сини-погодки, дочка народилася, коли ми зі свекрухою перестали спілкуватися взагалі.
Через її наклепи я втратила престижну роботу, зі мною перестали спілкуватися багато знайомих. Адже я виявилась наркоманкою, на мені мільйонні кредити, а коханці під дверима стоять в черзі день і ніч …
Але чоловік адекватний, він свою маму знає, як і знає, чому батько втік від неї. Він пробував її напоумити, але це було марно. Скільки сліз я пролила через цю жінку – знає тільки моя подушка і Господь.
Я вже багато років не ходжу до неї в гості, сестра чоловіка підтримує свою матір і розпускає про мене різні чутки.
Нещодавно у свекрухи стався інсульт, її наполовину паралізувало. Доглядати за нею ніхто не хоче. У дочки двоє малюків і вона мені заявила, що я повинна доглядати за мамою чоловіка.
А кому і чому я повинна? Жінці, що знущалася з мене стільки років? Не хочу! І не буду! Чоловікові так і сказала. А він раптом став на бік мами – вона відмовляється від доглядальниць і вимагає мене.
Я подумала-подумала і погодилася. Але за однієї умови – вона свій будинок переписує на мене. Тут же намалювалася сестра чоловіка: Це нахабство, весь спадок ділимо навпіл.
А скидати свою матір на чужого їй людини, якого вона все життя третирувала – це не нахабство? Адже це я змушена буду відмовитися від нормального життя, я буду мити і годувати цю жінку, виносити за неї горщик, робити масаж і слухати її ниття.
Я сказала ні!
Ось в такому стані ми і зависли. Поки чоловік сам доглядає за матір’ю, але надовго його не вистачить, тим більше, у нього робота, відпуску скоро кінець.
Що порадите?