З тих пір пройшло близько двадцяти років, але тільки зараз зважилася поділитися своєю помилкою з минулого. Усе почалося після того, як я закінчила ремонт у своїй новій квартирі. Я не могла натішитися ароматом нового житла. Думаю, багато хто зрозуміє мої емоції, адже той запах ні з чим не зрівняється. Усю мою ейфорію зруйнував один дзвінок. Це була тітка з Абхазії, яка попросилася переночувати у мене зі своїм чоловіком.
Я давно їх не бачила, і зв’язок ми не підтримували, але все-таки не змогла відмовити родичам. Вони переночували одну ніч, а потім поїхали і знову пропали на цілий рік.
Через деякий час тиша порушилася. Тітка привітала мене з днем народження. Після цього постійно дзвонила, питала як справи, цікавилася моїм життям. Я вже навіть повірила, що у нас близькі відносини, як колись у дитинстві. Ми багато спілкувалися, і незабаром вони знову приїхали в гості. Виявилося, що не просто так. Тітка попросила, щоб я їх з чоловіком тимчасово прописала у себе в квартирі. Оскільки свого житла у них не було, і скоро потрібно було виходити на пенсію, а в Росії пенсія набагато більша, ніж в Абхазії.
Недовго думаючи, я вирішила допомогти родичам. Оформлення прописки зайняло мінімум часу. Спочатку ми ще домовилися, що вони будуть мені надсилати гроші за комунальні послуги. Так як у квартирі було прописано більше людей, комуналка відразу зросла.
Гроші мені ніхто так і не надсилав, та й нагадувати я не хотіла, щоб не сваритися. А через кілька років мене чекав ще один сюрприз.
Я вирішила продати квартиру, щоб переїхати до дочки. Але, щоб це зробити, потрібно було виселити всіх, хто там прописаний. І тут почалися проблеми. Я дізналася, що не можна просто так виписати пенсіонерів. Для цього потрібно їм організувати інше житло. Як ви розумієте, тітці з дядьком не сподобалася моя ідея.
Я довго просила, навіть благала. Хотіла все зробити без скандалів, але мої близькі виявилися не такими вже й рідними.
У суді мені сказали, що можна виписати тільки в тому випадку, якщо мешканці використовують квартиру не за призначенням або завдають шкоди майну. А тітка жила в Абхазії, і цього я ніяк не могла довести.
Продати квартиру мені вдалося тільки після смерті родичів. Вони захворіли і майже разом померли. Після цього відразу ж з’явилася моя двоюрідна сестра і зажадала грошей. Вона заявила, що у неї є право на частку моєї квартири.
Знову суди, стрес і головний біль. Я думала, що це ніколи не закінчиться. Але все ж мені вдалося відстояти свої права і зберегти гроші. За ці роки мук я зрозуміла тільки одне: не можна просто вірити словам і довіряти навіть родичам. Особливо, якщо це стосується житла і фінансів.