Список останніх бажань: 5-річна дівчинка з пухлиною попросила батьків організувати їй казкове весілля (ФОТО)

Дівчинка зі страшною хворобою не боялася дивитися в обличчя смерті. Вона вмирала, але хотіла здійснити всі свої мрії. Головним бажанням було зіграти весілля.

Дівчинці лише п’ять років, а її життя уже закінчується. Лікарі поставили Ейлід Патермон страшний діагноз – нейробластома. Ця злоякісна пухлина з кожним днем наближала 5-річну дитину до смерті.

Вона така маленька і безневинна, але вже дуже хоробра і сильна. Дівчинка дізналася, що хвороба невиліковна. Але Ейлін не стала сумувати. Вона вирішила, що навіть таке коротке життя потрібно обов’язково прожити з задоволенням.

Маленька склала важливий список бажань, який вона хотіла б реалізувати до того страшного дня. Дівчинка мріяла поплавати з дельфінами, побувати в Діснейленді, покататися на колесі огляду в Лондоні. Але найбільше Ейлін хотіла казкове весілля.

Батьки зі всіх сил намагалися втілити в життя усі мрії дочки. І за допомогою благодійної організації у першу чергу почали активно планувати весілля.

Нареченого шукати довго не довелося. 6-річний Харрісон Грігу був найкращим другом Ейлін. Він з величезною відповідальністю підійшов до своєї ролі майбутнього «чоловіка». Хлопчик знав, що дівчинка смертельно хвора. Тому підтримував її, і погодився стати одним з головних героїв у її казці.

Весілля було не зовсім стандартним. Воно дуже нагадувало добру казку, у якій усі щасливі. Але, на жаль, ця історія віщувала трагічний кінець.

Замість звичайних гостей були казкові і фантастичні персонажі. Рідні та близькі дівчинки з радістю переодяглися в костюми принцес, фей і в таких сучасних супергероїв: Бетмен, Людина-павук, Залізна людина.

«Молодятам» вручили свідоцтво не про шлюб, а про дружбу. На спеціальному документі з печатками було написано: «Найкращі друзі навіки».

Дівчинка була дуже щаслива. Вона одягла пишну сукню, фату, у неї навіть був маленький букет нареченої. Приміщення, у якому відбулася весільна церемонія, прикрасили білими стільцями з рожевими бантами. Діти йшли по доріжці, тримаючись за руки.

Усе було дійсно, як у казці. Тільки на дорослих лицях час від часу з’являвся смуток і туга в очах.