Завдяки своєму батькові хлопчик Олексій любив усіх тварин в лісі і нікого не боявся. Чоловік працює лісником. Він навчив свого сина поважати всіх лісових жителів.
Льоша вивчив усі лазівки лісу. Він знав кожне дерево, кущ і стежки. Хлопчик спокійно гуляв по лісі і ні про що не переживав.
Одного разу під час однієї прогулянки він почув скиглення тварини. Хлопець пішов на звук і побачив несподівану картину. Зовсім маленьке вовченя потрапило в капкан. Але Льоша не розгубився і застосував усі навички, яким вчив батько. Хлопчик звільнив пораненого маленького вовка, взяв на руки і поніс додому.
Разом з батьком вони доглядали за звіром кілька місяців. Тато і син робили все, щоб дика тварина швидше видужала. За цей час Льоша подружився з вовченям. Але його батько попереджав, що дика тварина ніколи не стане домашнім вихованцем. Лісничий говорив, що рано чи пізно вовк піде в ліс. Так і сталося: вовк зник.
Перші дні Льоша сумував. Хлопчик ніяк не хотів вірити, що вовченя повернулося до себе додому.
З того моменту пройшло три роки. Маленький помічник лісничого навіть не згадував про цю історію. І раптом звір повернувся, але вже не сам.
До будинку лісничого прийшов дорослий поранений вовк, якого супроводжували маленькі вовченята. Це був він, той самий маленький звір, якого колись Льоша витягнув з капкана. Його старий друг привів своїх дітей. Тварина начебто відчувало, що вмирає. Тому вовк знав, що люди допоможуть вовченятам вижити без нього.
Хлопчик з батьком з усіх сил намагалися врятувати звіра, але не вийшло. Усе що вони могли зробити – це доглядати за маленькими вовченятами. Так лісничий з сином і зробили.