Марина і Олександр з нетерпінням чекали народження свого первістка. Коли молода мама проходила УЗД, то вони спеціально попросили не оголошувати стать дитини, щоб був сюрприз.
За два тижні до пологів Марину поклали на збереження – живіт був дуже великий, багатоводдя, як сказав лікар. Вирішили перестрахуватися. У палаті, куди поклали вагітну жінку, вже лежала юна дівчина Світлана, яка теж повинна була скоро народити.
Жінки познайомилися, розговорилися. Світлана виявилася студенткою, жила з батьками. Батько її малюка одружуватися не захотів. У Марини склалося враження, що молода мама зовсім не переживає, як буде сама піднімати дитину, очевидно, сподівається на допомогу батьків.
А тут в один з днів в палату зайшов головний лікар з якимись документами і запитав Світлану, чи не передумала вона? Вона твердо сказала «ні» і підписала принесені документи. Тоді доктор пояснив їй, що 6 місяців після народження, якщо вона передумає, то може забрати свого малюка, а потім його віддадуть на всиновлення.
Марина з жахом все це вислухала, ще не вірячи до кінця – невже Світлана хоче відмовитися від своєї кровиночки?
Коли Марина вже наодинці перепитала, чи правда це, Світлана абсолютно спокійно підтвердила – так, вона підписала відмову і з усією відповідальністю. Вона ще дуже молода, їй дитина не потрібна, вона хоче довчитися, потім вийти заміж і народити дітей в сім’ї. Батьки теж не хочуть ставати бабусею і дідусем. Тому так буде краще для всіх, а малюка усиновлять якісь бездітні люди. І додала, що вона більше не хоче говорити на цю тему.
Увечері Світлана народила здорового хлопчика, але навіть не захотіла його взяти на руки, а зажадала укол, щоб у неї не було молока.
Всю ніч Марина переверталася, не могла заснути, а вранці рішуче пішла в кабінет головлікаря. Там вона сказала, що хоче Світланину дитину забрати собі, але не всиновлювати, а так, ніби вона сама народила двійню.
У головлікаря спочатку очі на лоб полізли, потім він обурився, що так не можна, це підсудна справа. Але Марина його обірвала – а що, нехай дитина росте сиротою в дитбудинку?
Увечері у Марини почалися пологи і вона народила лапочку-дочку. Вірніше, двійню! Хлопчика і дівчинку, він на 15 хвилин старше сестрички. Тому і живіт у мами такий великий був – це не багатоводдя, а дві дитини!
Коли чоловік дізнався, що він відразу став батьком двох дітей, від несподіванки сів на стілець і заплакав від щастя. Хлопчика вони назвали Богданом, дівчинку Олесею.
Діти росли в любові і достатку, через 5 років у них з’явився молодший братик Антошка. А Марина стійко зберігала свою таємницю, але її дуже непокоїло, що чоловік нічого не знає. І вона вирішила відкритися йому в день повноліття їх двійнят.
Після сімейного застілля, коли діти пішли погуляти з друзями, вона відкрила чоловікові цю велику таємницю. Олександр спочатку не повірив, але щирі сльози Марини його переконали в правдивості її слів. Тоді він міцно обняв дружину і сказав: «Спасибі тобі, рідна, за сина!»