“Пригріла змію на серці”, — саме так можна сказати про людину, яка попри добре ставлення Хюррем, раділа смерті султани.
Коли стало відомо про хворобу Роксолани, усе її оточення хвилювалося за дружину султана. Хюррем намагалася впоратися з недугою, але хвороба виявилася сильнішою — Роксолани не стало.
Найбільшим горем втрата султани стала для Сулеймана. Великий правитель страждав через втрату дружини, яка була для нього цілим всесвітом. Також дуже горювала за матір’ю й донька Міхрімах.
Смерть султани була важкою втратою і для її синів. Горював і незмінний розпорядник гарему Сюмбюль-ага. Навіть вороги Хюррем поставилися з повагою до горя родини султана і відкинули чвари на час трауру.
Лише одна людина з оточення Роксолани не лише не горювала, а навіть раділа смерті султани. І це зовсім не перша дружина Сулеймана Махідевоан — це її невістка Нурбану, обраниця сина Хюррем Селіма.
Попри всю допомогу, яку отримала Нурбану від султани, вона зраділа, коли дізналася, що хвороба здолала Роксолану. Тут мав місце класичний конфлікт свекрухи та невістки і боротьба за владу. Нурбану сподівалася, що Селім стане наступним султаном і вона зможе стати такою ж могутньою та впливовою дружиною падишаха, як була Хюррем.
Утім, події у “Величному столітті”, як завжди, розвивались непередбачувано. Карма, доля, фатум спрацювали проти невістки Роксолани. Як кажуть мусульмани — “мактуб” (так написано в книзі долі).
Хоча Селім і став наступним очільником Османської імперії, його мало цікавила влада. Він багато пиячив. Натомість державними справами переважно займалась донька Хюррем. Міхрімах не дала жодного шансу Нурбану отримати необмежену владу. Таке покарання отримала невістка за невдячність за добре ставлення Роксолани.