Основна причина виникнення дискомфорту після такого обіду – осмотичний тиск у кишківнику. Солоний оселедець містить величезну кількість натрію. Коли сіль потрапляє в організм разом із великою порцією рідини (молока), то вона починає “тягнути” на себе воду з тканин і судин в просвіт кишківника. Якщо слизова оболонка чутлива або ви маєте схильність до синдрому подразненого кишківника, організм просто намагатиметься якомога швидше позбутися цього “коктейлю”.
Ще один фактор – лактоза. Близько 30% дорослих українців мають приховану лактозну недостатність. У звичайному стані вони можуть спокійно пити каву з молоком, не відчуваючи проблем. Але варто додати до цього раціону жирну рибу, яка сама по собі є важкою для підшлункової залози, як ферментативна система дає збій. Неперетравлена лактоза починає бродити під впливом бактерій, виділяючи гази. Додайте сюди сіль від оселедця, яка затримує воду, і ви отримаєте класичне здуття, метеоризм та кольки.
Тим, хто має гастрит із підвищеною кислотністю, варто бути втричі обережнішими. Молоко на деякий час нейтралізує шлунковий сік, але потім викликає його “рикошетний” викид. Солона риба, своєю чергою, подразнює стінки шлунку. Такий тандем може спровокувати напад печії або навіть загострення ерозій.
Для людей із хворими нирками небезпека полягає в набряках. Сіль з риби затримує воду, а молоко – це додатковий об’єм рідини, який дає навантаження на фільтраційну систему. На ранок після такої “дегустації” можна прокинутися з помітними мішками під очима та підвищеним тиском.
Коли це смачно і безпечно
Цікаво, що в багатьох кухнях світу оселедець і молоко – це норма. Скандинави, наприклад, вимочують занадто солону рибу в молоці, щоб зробити її ніжнішою. У єврейській кухні популярний форшмак часто готують із додаванням хліба, розмоченого в молоці. У цих випадках білки молока зв’язують надлишок солі та пом’якшують структуру риби. Ключова відмінність тут у кількості та термічній обробці: вимочений оселедець уже не містить тієї дози солі, яка провокує “осмотичний вибух” у животі.