Ні, картопля – це не культура, яка росте сама собою: кинув у землю, а восени викопав. Але якщо порахувати всі кроки від посадки до полиці магазину, стає зрозуміло, чому ціна на цей продукт часом кусається. Виявляється, собівартість одного кілограма починається з речей, які ми зазвичай не помічаємо.
Перша велика стаття витрат – це посадковий матеріал. Щоб отримати гарний врожай, не можна просто посадити дрібну картоплю минулого року. Професійні господарства купують якісне насіння, яке коштує у 3-5 разів дорожче, ніж звичайна їжа.
Крім того, кожен вихід трактора в поле – це великі витрати на дизель. Землю треба зорати, нарізати рядки, посадити, підгортати та збирати. Враховуючи ціни на заправках, солярка забирає левову частку грошей ще до того, як картопля почне рости.
Обробка кущів
Картопля дуже примхлива до хвороб і шкідників. Якщо не захистити її від жука чи фітофтори, можна залишитися взагалі без нічого. Препарати для кроплення здебільшого імпортні, тому їхня вартість залежить від курсу долара. Сюди ж додаємо мінеральні добрива, без яких бульба виросте дрібною та непривабливою.
Зберігання та втрати
Викопати картоплю – це лише половина справи. Її треба десь тримати до весни. Сучасні овочесховища з холодильниками та вентиляцією споживають чимало електрики. До того ж картопля має властивість “всихати” та псуватися. За зиму від загальної ваги врожаю природним шляхом зникає близько 10-15%. Це означає, що кожен вцілілий кілограм автоматично стає дорожчим, бо за його “братів”, які згнили чи висохли, теж треба було платити під час посадки.
Людська праця та логістика
Сортування, пакування в сітки та доставка на ринок чи в супермаркет – це фінальний акорд. Робота вантажників, водіїв та витрати на транспорт додають останні штрихи до собівартості. Коли підсумувати всі ці пункти, виходить, що фермер заробляє не так вже й багато, а велика частина ціни – це просто оплата його величезних витрат і ризиків.