З 1 вересня Україна перейшла на новоюліанський календар, більшість українців позитивно сприймають це й готові вносити зміни у сталі традиції святкування.
Різдво Христове – сімейне свято зі своєю історією та традиціями. Останні кілька років навколо нього точаться запеклі баталії, коли ж саме святкувати. Різдво 2023 року стане особливим, відтепер дата святкування буде єдиною для вірян західного і східного обряду. Від 1 вересня цього року затверджено перехід святкування на 25 грудня, як і більшість православних вірян світу.
Немає перевірених даних про точну дату народження Ісуса Христа, але саме 25 грудня вказують в історичних документах від IV ст. н.е. Насправді дата святкування єдина, така різниця виникла через календар якого дотримуються у тій чи іншій державі. За новоюліанським та григоріанським календарем дата випадає саме на 25 грудня, за юліанським, на звичну для нас дату 7 січня.
Історія створення цих календарів і їх реформування, трохи довга. Якщо коротко, то з плином часу люди виявили похибку у літочисленні та прийшли до спільного рішення – виключити “зайві” дні – це сталося 4 жовтня 1582 року. Проте не всім ця ідея припала до душі, так православна церква східного обряду новоюліанський календар не прийняла, тому святкування приходилося на 2 різні дати.
Щодо України, то нам були нав’язані звичаї та дати тих держав до складу яких входили території нашої країни. Наприклад за часів СРСР, у різні періоди, церковні свята і відвідування церков не заохочувалися або взагалі були під повною забороною. Лише в 1988 ситуація докорінно змінилася – всіх вірян було визнано рівноправними громадянами.
Християнське Різдво – одне з найголовніших свят для вірян, свято народження Ісуса Христа. Як розповідає Євангеліє, Діва Марія з чоловіком Йосипом прямували до Єрусалима, де за наказом царя Августа мав проводитись перепис населення. Місто було переповненим, тому їм довелося зупинитись на ночівлю у печері, що використовувалась як хлів, тут і народився син Божий, а сповістила про цю велику подію Вифлеємська зірка. Саме вона вказувала шлях всім, хто бажав вшанувати Ісуса Христа. Першими прийшли ті самі чабани, які зазвичай зупинялися у цьому хліву, так і започаткувалася традиція вертепу, з використанням Вифлеємської зірки та зображенням Ісуса в яслах оточеного матір’ю Дівою Марією, мудрецями, ангелами та тваринами. Відтоді, щороку у Свят вечір (вечір напередодні Різдва) люди чекають на появу першої зірки на небі.
Звісно до нашого часу збереглися не всі традиції й обумовлено це в першу чергу прогресом. Зараз ви вже навряд чи багато в кого побачите в помешканні дідуха (традиційно зв’язка пшеничних колосків, але допустимо використання іншого збіжжя), що символізує померлих родичів. Його присутність показує вшанування пам’яті про померлих родичів, після свят дідуха виносили з хати. Традиції Різдва можуть відрізнятись в залежності від регіонів, але основні з них збігаються.
Святвечір дуже насичений день, зранку господині готують святковий стіл. Це має бути 12, обов’язково пісних страв. Ця цифра символізує кількість місяців у році й кількість апостолів.
На столі обов’язково мають бути:
Саме з цих двох страв потрібно починати трапезу.
Також на свій смак ви можете пригостити родину іншими пісними стравами:
Звісно, це не єдині страви, які можна готувати, головне, щоб стіл був пісним. До речі щодо останніх двох, є традиція вкладати монетку під час ліплення вареників. Кому дістанеться такий вареник – буде щасливий весь рік. В цей же день готуються страви на Різдво, вже не пісні – Святвечір останній день сорокаденного посту. Тож завтра вже можна буде вживати голубці з м’ясом, холодець, салати, копчення і ковбаси, а також інші смаколики.
З появою першою зірки можна сідати за стіл. Якщо ви тримаєте худобу, то спочатку потрібно почастувати всіх їх. Далі найстарший член сім’ї тричі хрестить кутю, читає молитву і запалює свічку. Спостерігаючи за полум’ям свічки можна сказати, що чекає родину у прийдешньому році. Якщо полум’я тріпотить, змінює колір чи згасає, то сім’ю можуть спіткати негаразди.
Також є деякі традиції пов’язані з вшануванням пам’яті померлих родичів. Так, сідаючи на стілець потрібно трохи здмухнути, щоб не сісти на душу померлого. Сервіруючи стіл в цей вечір не прийнято ставили виделки, а от тарілок і ложку кладуть на одну більше. Люди вірили, що цієї ночі душі їх родичів приходять у гості, тому вікно залишали відкритими, а світло горіло до ранку.
Після вечері дівчата і хлопці різного віку, а інколи й дорослі, беруть участь у різних святкових обрядах: ходять колядувати або ведуть вертеп. Колядки це пісні, що сповіщають людям радісну новину про народження Ісуса Христа, найвідоміша з них це “Щедрик” Миколи Леонтовича. А вертеп, це своєрідна костюмована постановка, що прославляє новонародженого. Колядників запрошували до столу і пригощали смаколиками “в дорогу”. В наш час ці традиції збереглись здебільшого у селах і на західній Україні.
Також ніч перед Різдвом це особливий час, для незаміжніх дівчат і дітлахів. У свят вечір дівчата збирались, щоб поворожити і дізнатись ім’я нареченого. А діти ходять з вечерею до хрещених батьків, висловлюючи подяку і шану, за те що вони взяли на себе таку відповідальність. Спершу вечерю несуть хрещеному батьку, а потім матері. Що саме покласти у вечерю залежить від традицій вашого краю. Обов’язково там має бути кутя і традиційна різдвяна випічка – калач, все інше: цукерки, фрукти і т.д. на ваш розсуд. Калачів заведено класти 2 (пару), різні джерела пояснюють це так: 2 калачі це символ божого і людського уособлення Ісуса, а згідно з іншим джерелом це символ родини – чоловіка та жінки.
Віддаючи вечерю потрібно промовити слова: “Мати і Тато просили, і я прошу, прийміть мою вечерю”. Приймаючи вечерю від похресника, хрещені батьки дають свою згоду і надалі молитися за дитину і брати участь у її духовному вихованні. У південних областях є традиція змінювати калачі у вечері. На знак подяки, що похресник приніс вечерю, йому дають гостинець з різними смаколиками і подарунок. Принаймні так було раніше, в наш час все частіше замість подарунка дарують гроші, щоб дитина витратила за своїм бажанням.
Щоб родина мала достаток, а також всі були здоровими заведено дотримуватись певних прикмет.
Що заборонено робити в цей день:
Традиційно Різдво це сімейне свято, а святкувати на самоті взагалі погана прикмета, тож і участь і підготовці приймає вся родина. Завчасно прибирають, готують новий або просто чистий одяг для всієї родини й світлу скатертину на стіл, прикрашають ялинку і дім. В деяких регіонах Закарпаття, і нині, під неї кладуть трохи сіна, “з ясел” де народився Христос. В інших областях кладуть часник по кутах стола, щоб захиститись від нечистої сили.
Щоб у вашій оселі панувала святкова атмосфера, ми підготували кілька порад як її прикрасити:
Із загальних порад: вдома має бути прибрано, не змішуйте багато кольорів і не використовуйте все й одразу, бо що занадто, то не дуже.
Крім домашнього святкування, є ще різдвяні ярмарки. Їх розгортають на центральних площах і у парках як великих, так і маленьких міст. В Європі вони починають працювати з листопада і до січня включно, в Україні їх відкривають з середини грудня і до закінчення січневих свят.
Найбільше різдвяних ярмарків можна відвідати у Києві: на Софіївській та Михайлівській, Контрактовій площах, Співочому полі, ВДНГ. Дуже колоритні, пронизані атмосферою зимової казки ярмарки у Львові та Івано-Франківську. Також відвідати ярмарки можна у Харкові, Тернополі, Хмельницькому, Ужгороді, Чернігові та багатьох інших містах нашої країни. Щороку організатори разом з учасниками намагаються підготувати щось нове і цікаве для відвідувачів.
Майстрині демонструють свої таланти: прикраси й інші вироби ручної роботи, солодощі. Святкова прикраса на Різдво може стати приємним подарунком для близьких та друзів, а імбирне печиво з розписом або без, вже класичний презент на зимові свята. Фотозони з реконструкцією різдвяних подій, аромати кориці, кави й глінтвейну, мандаринок і ялинки, різнокольорові вогники – все це не може не зачаровувати. Відвідуючи ярмарки в різних містах і країнах можна багато дізнатись про традиції та побут місцевих жителів.
Найбільші різдвяні ярмарки Європи проходять у таких містах:
Вибір подарунка залежить від того в яких стосунках ви перебуваєте з людиною.
Ідеї для різдвяних подарунків:
Треба сказати, що традиції святкування Різдва у різних країнах не суттєво відрізняються, принаймні для тих, хто звик до святкування 25 грудня. В Україні традиційно подарунки під ялинку, кладуть в новорічну ніч, а не перед Різдвом. І саме на новий рік люди прагнуть до всього найкращого, з думкою, “Хоч раз на рік…”. А для жителів, США, Канади та Європи новий рік, це більше як вечірка, привід зустрітися з друзями, не більше. Можливо з новими змінами й ми призвичаїмося до нового ладу.
Але якісь свої традиції все ж має кожна країна:
Як бачите, кожна країна має свої особливості, традиції та прикмети святкування Різдва, але зводиться все до прославлення сина Божого Ісуса Христа, єднання родини, піклування про близьких і вшанування пам’яті померлих. Не зайвим буде у цей день завітати до храму, але якщо такої можливості немає, молитву можна прочитати й вдома. А ще зробіть будь-яку добру справу: допоможіть людині у скруті, подайте милостиню від щирого серця, добро зроблене у цей день, обов’язково повернеться до вас.
Сайт використовує cookies для поліпшення роботи з уподобаннями користувачів.