У радянські часи хек був майже “обличчям” буденної кухні — дешевий, масово доступний, без претензій на вишуканість. Його продавали ящиками в гастрономах, і, як правило, готували просто: обсмажували чи тушкували, не заморочуючись ані маринадами, ані презентацією. Але часи змінились, і з ними — погляд на прості продукти. Нині хек несправедливо вважають рибою “на кожен день” — надто звичною, аби вразити. Хоча насправді з цієї риби можна витиснути максимум смаку — потрібно лише дати їй шанс.
Хек багатий на вітаміни групи B, які важливі для роботи нервової системи, а також містить фосфор, йод, калій і магній — мінерали, які підтримують здоров’я серця, судин і щитоподібної залози. Омега-3 жирні кислоти у складі цієї риби позитивно впливають на мозок, зір і шкіру. Тобто він анітрішки не поступається лососю чи осетру у своїх корисних властивостях.
Секрет смачної страви починається ще до приготування — із грамотного розморожування. Якщо поквапитись, риба може втратити усю свою природну ніжність. Ідеально — перекласти філе з морозилки до холодильника й залишити на ніч. Холод повільно “розбудить” м’якуш, зберігаючи текстуру та вологу.
Далі — справа техніки. Філе зі шкіркою потребує кількох неглибоких надрізів — вони не дадуть рибі скручуватись у духовці. Потім — приправи: сіль, ароматні прянощі, збиті яйця й панірувальні сухарі.
Обсмажувати не треба — філе викладається на деко з краплею олії й відправляється у духовку. 180 градусів, пів години — і на столі вже не просто “дешева рибка”, а вишукана страва з хрусткою скоринкою й ніжним, делікатним смаком.