Глина насправді дуже багата на мінерали, просто вони “заблоковані”. Через міцне коріння рослин, він не може дихати, а корисні бактерії гинуть без кисню. Тут задача – не замінити ґрунт, а змінити його структуру, зробивши її пухкою. І найкращий помічник у цьому – органічна мульча та сидерати.
Спробуйте метод активного мульчування, якщо є порожня грядка, почніть вкривати її шарами. Спершу скосіть бур’ян і викладіть шар коричневого картону без скотчу. Це привабить дощових черв’яків – найкращих у світі “орачів”. Зверху накидайте скошену траву, бур’яни без насіння або кухонні очистки. І фінальним шаром, який утримає вологу, киньте солому.
Якщо на меті є справжній чорнозем без лопати, засійте ділянку сидератами. Але не будь-якими, а тими, що мають потужний корінь. Для глини ідеальним є олійна редька або гірчиця.
Їхнє коріння прошиває землю на глибину до одного метра, створюючи природні канали для повітря та води. Коли рослини підростуть, не виривайте їх! Просто підріжте зелень сапкою і залиште лежати на поверхні. Коріння перегниє в землі, залишаючи після себе порожнечі, які наповняться гумусом. Це і є ефект чорнозему.
Щоб всі дії й зробити землю пухкою назавжди, додайте трохи “розпушувачів”: річковий пісок (приблизно відро на квадратний метр) та деревну золу. Зола не тільки підживлює рослини калієм та фосфором, а й розкислює глинистий ґрунт, який потім придатний для більшості культур.
Але між грядками не тримайте чисту землю, бо на сонці глина моментально запечеться в кірку, вбиваючи все живе всередині. Тримайте свої грядки під шаром соломи або скошеної трави протягом усього сезону. І через кілька місяців під такою шубою побачите, як земля стане темною, вологою та пахучою, як справжній лісовий чорнозем.