Ознаки переохолодження не завжди очевидні, часто їх плутають із втомою або “спокійною” поведінкою, через що допомога приходить запізно. Найперший сигнал, коли тваринка змінює пози тіла. Вона намагається згорнутися в клубок, підтискає лапи, ховає ніс у шерсть або притискається до стін чи під’їздів. Якщо кіт чи собака довго сидить нерухомо на холодній поверхні, це не ознака спокою, а тривожний знак.
Ще коли тварина тремтить, то це очевидно теж сигнал про допомогу. Легке дрижання може з’являтися навіть у відносно здорових тварин, але якщо воно не припиняється, посилюється або супроводжується млявістю, організм уже не справляється з холодом. У такому стані сили витрачаються не на рух і пошук їжі, а на елементарне збереження тепла.
Варто звертати увагу й на стан шерсті, адже у переохолодженої тварини вона часто скуйовджена, тьмяна, іноді волога. А волога шерсть узимку – пряма дорога до різкого падіння температури тіла. У собак це особливо небезпечно після снігу або дощу, у котів – у вітряну погоду.
Поведінка тваринок також змінюється, бо холодна тварина стає апатичною або, навпаки, занадто неспокійною і шукає будь-який контакт із теплими поверхнями чи людьми. Можлива дезорієнтація, повільні рухи, небажання вставати, у важких випадках з’являється поверхневе дихання та байдужість до їжі – от це вже прямо дуже “гучний дзвіночок”.
Та щоб допомогти таким тваринам не обов’язково забирати додому, чи робити супер багато. Картонна коробка з сухою тканиною, доступ до під’їзду, тепла їжа й вода без льоду можуть дати шанс дожити до весни. Пам’ятайте, що безпритульні тварини не можуть сказати, що їм холодно. Їхні сигнали незначні, але зрозумілі тим, хто готовий дивитися уважно й допомагати.