Буває, купуєш дорогий рис, промиваєш його сім разів, ледь не ворожиш над каструлею, а в результаті отримуєш однорідну липку масу, яка більше нагадує клейстер для шпалер, ніж розкішний гарнір. Здається, що мистецтво варіння розсипчастого рису — це таємне знання, доступне лише шеф-кухарям східних ресторанів. Але правда в тому, що рис — істота примхлива, і його крохмальна вдача часто бере гору над нашими стараннями.
Як варити рис без злипання
Проте, існує одна маленька кулінарна хитрість, яка здатна вгамувати цей крохмальний бунт. Щоб кожна рисинка тримала дистанцію і мала шляхетний вигляд, у воду під час варіння потрібно додати всього 1 столову ложку звичайного лимонного соку. Секрет успіху криється у взаємодії кислоти та крохмалю. Рис злипається саме через надлишок крохмального слизу, що виділяється при нагріванні. Лимонний сік працює як делікатний стабілізатор: він не дає крохмалю “склеювати” зернятка.
Рис потрібно купати у холодній воді, доки вона не стане прозорою, як гірський струмок. Це прибере перший шар пилу та зайвого крохмалю. Коли вода в каструлі закипає і ви вже висипали туди рис, саме час додати 1 столову ложку лимонного соку. Якщо свіжого лимона під рукою немає, дрібка лимонної кислоти теж впорається, але сік все-таки надасть страві особливого, приємного присмаку.
Після закипання вогонь треба прибрати до мінімуму. Рис не любить, коли його “штормить” у бурхливій воді — крупа виходить смачнішою, якщо готується повільно під щільно закритою кришкою. Навіть найпростіший довгозернистий рис після “лимонної ванни” виглядає як елітний сорт басматі. Кожне зернятко — окрема індивідуальність.