Сьогодні дзеркала в спальнях можна побачити перед ліжком, збоку та позаду. Навіть стелю у спальні дехто робить дзеркальною. Але чому в радянські часи дзеркала зазвичай були де завгодно, тільки не навпроти ліжка?
Це не було особливістю тодішніх інтер’єрів. І ні, не лінією партії. Хоча навряд когось здивувала б вимога, щоб перед ліжком висів виключно портрет вождя. Причому у декого він, до речі, реально висів.
Епоха атеїзму та “містичне задзеркалля”
Свого часу з релігіями в союзі дуже активно заборонялася релігія. Причому кілька хвиль таких було. А навіть коли заборони формально знімали, то фактично релігія та церква були під жорстким контролем.
В таких умовах у людей формувалося дуже багато забобонів. Іноді поверталися старі. І про дзеркала також народ придумував різні “містичні” історії. В інших країнах це теж було, що зрозуміло по іноземному кіно.
Якщо ж говорити саме про союз, то вважалося, що під час сну душа людини стає вразливою та може “заблукати” у відображенні. А дехто думав, що дзеркало навіть може витягнути з людини життєву енергію.
Практичне рішення людей без забобонів
Але, звісно ж, не всі вірили у подібне. Для декого це було суто практичним рішенням. Життя в союзі було досить складним та стресовим. І тому якісь інші подразники люди намагалися з життя прибирати.
До чого тут дзеркало? Кімнати у радянських квартирах були малі. Уявіть, що людина прокидається вночі, ще може нічого не усвідомлювати, як слід, а у місячному світлі бачить, якщо щось рухається навпроти.
Так, досить швидко вона все зрозуміла б. Але все одно це додатковий стрес, яки міг би відкладатися десь глибоко. Психологів же тоді не було, щоб з ними працювати, всі вважалися здоровими.
Дзеркала в сучасних інтер’єрах
Ніяких забобонів та заборон зараз немає. Можна ставити, де хочеться. От тільки все одно ставлять не всі, тому що дзеркало може відбивати світло вуличних ліхтарів, що може заважати сну. Але якщо вам ОК, то ставте.