Довгий час порцелянові сервізи з клеймом “Зроблено в СРСР” вважалися символом квартирного захаращення та головним болем під час переїздів. Ті самі “Рибки” чи чашки в горошок роками припадали пилом за склом сервантів, очікуючи на особливу нагоду, яка часто так і не наставала. Але сьогодні за деякими з цих предметів полюють колекціонери, а ціни на аукціонах можуть здивувати навіть тих, хто звик викидати старий посуд без жалю.
Цінність старих сервізів
І головна причина такої цінності зовсім не в ностальгії, а в унікальності художньої школи, яка сьогодні практично зникла. Основна цінність старих сервізів — це ручна робота. Більшість заводів, таких як Полонський, Баранівський чи легендарний “ЛФЗ” мали величезні художні цехи. Кожна квітка на тарілці або золота лінія на чашці часто малювалися пензлем живого майстра, а не наклеювалися як звичайна перебивачка.
Сьогодні виробництво посуду — це максимально автоматизований процес. Нанести складний малюнок вручну — занадто дорого і довго для сучасних брендів мас-маркету. Тому старий сервіз — це не просто посуд, а тиражований, але все ж таки витвір мистецтва, де кожен мазок фарби має свій рельєф і характер.
Якщо на дні чашки поруч із емблемою заводу є прізвище художника — вітаємо, у вас у руках колекційна річ. Чим більше на посуді дрібних деталей, квітів та позолоти, тим вища його вартість. Особливо цінується так зване “криття” — коли вся поверхня чашки зафарбована одним кольором, а поверх нього нанесено золотий малюнок.