Час від часу в світі з’являються новини про дітей, знайдених або вихованих в дикій природі – кожен раз такі “мауглі” стають предметом пильної громадської уваги, адже не тільки вченим, але і простим людям цікаво, як працює їхня психіка. В кінці минулого століття така історія трапилася і в межах СНД – близько Одеси (насправді село Нова Благовіщенка відноситься до Херсонської області) виявили 8-річну дівчинку Оксану, яка все своє дитинство провела з собаками. Як так вийшло?
Бідній дівчинці не пощастило народитися в сім’ї запущених алкоголіків – батьки не тільки не займалися вихованням дочки, але і часто забували про її існування зовсім. Так одного разу вона залишилася на ніч на вулиці, тому що п’яниці в нетверезому стані замкнули двері, забувши перевірити, зайшла чи 3-річна дівчинка додому. Сезон вже передбачав прохолодні ночі, так що єдиним порятунком від нестерпного холоду стала будка з собакою Найдою. Вона спокійно прихистила дівчинку, а згодом стала піклуватися про неї набагато сильніше, ніж рідні батьки.
Так поступово Оксана почала буквально жити з Найдою і її зграєю з інших сусідських собак – вона спала з нею в будці, харчувалася недоїдками і навчилася бігати на четвереньках, гавкати і вити. Так тривало протягом майже 5-ти років, адже до сім’ї алкоголіків рідко хтось заглядав – їх цуралися. Але в один день далека сусідка помітила дивну поведінку дівчинки, яка стоячи на четвереньках її обгавкала. Жінка викликала органи опіки.
Коли служба приїхала, пси заступилися за “свою” – вони кидалися на всіх, хто намагався забрати у них Оксану, так що довелося вдаватися до відволікаючих ласощів. Після порятунку дівчинки її довелося передати в дитячий інтернат, але при цьому багато лікарів зацікавилися випадком і готові були зробити все, щоб адаптувати дівчинку до людського життя.
Її довго вчили ходити прямо, допомагали звикнути до звичайної їжі і якихось норм пристойності. При цьому позитивним моментом виявився той факт, що Оксана трохи розуміла людську мову – сама говорити вона не вміла, але відгукувалася на фрази і звернення.
Уже до підліткового віку вона адаптувалася до однолітків і стала схожою на інших жителів інтернату – крім, хіба що, сильної прихильності до собакам на його території. Вона раз у раз намагалася пронести їх в будівлю і віддати їм свій обід. Але на момент повноліття і випуску вона остаточно стала відчувати себе людиною, знялася в декількох документальних фільмах, зустрілася з батьками – правда, так і не змогла пробачити їх. Зараз вона нічим не відрізняється від інших жінок.
Оксана живе при психоневрологічному диспансері, працює на стайні, отримує зарплату і нічого в своєму житті міняти не хоче.