Дуже важливо розрізняти два поняття - синдром дефіциту уваги з присутністю гіперактивності і звичайну активність.
Різниця між активним і гіперактивним дитиною малозрозуміла звичайним людям. Але якщо перше – це нормально, то друге вимагає особливої уваги батьків і часто – психологічної корекції.
Різниця в поведінці
Для активної дитини характерна така поведінка.
Проводить більшу частину свого часу в русі, вважає за краще активні гри замість пасивних, але тут багато що вирішує зацікавленість в будь-якої діяльності.
Темп мови швидкий. Дитина говорить багато і ставить багато питань, але слухає і сприймає відповіді.
Практично немає порушень сну і травлення.
Активність застосовна не до всіх напрямків. Наприклад, дитина може вести себе пасивно поза домом, довго й захоплено грати.
Дитина не може різко спровокувати конфлікт.
Для гіперактивної дитини характерні такі поведінкові особливості.
Відсутність контролю над власною руховою активністю. Під цим мається на увазі продовження руху, навіть якщо дитина втомлюється, але не помічає цього. Надалі це призводить до сплесків негативних емоцій.
Швидка і плутана мова, неувага і спроби регулярно перебивати співрозмовника, відмова вислуховувати відповіді на власні запитання.
Утруднений процес засинання, сон часто неспокійний.
Можливі часті розлади кишечника або алергія на що-небудь.
Дитина ніяк не реагує на ті заборони або обмеження, які йому встановлюють. У будь-яких обставин поведінка залишається активним.
Часті спроби організувати конфліктну ситуацію. При цьому немає контролю над агресією.
Головні причини гіперактивності
Дуже часто причиною гіперактивності може служити проблемне народження малюка або будь-які труднощі, які виникли ще в грудному віці. До групи ризику входять недоношені діти, діти з маленькою вагою і діти, народжені в результаті важких пологів.
Як допомогти дитині позбутися від зайвої активності
Створити деякі конкретні умови життя.
Тут важлива спокійна зупинка в сім’ї, встановлений режим дня. Багато в чому доводиться і батькам працювати над собою. Слід на своєму прикладі показувати, як потрібно контролювати емоції і свій спосіб життя, стати більш організованим.
Не варто нехтувати порадами:
Не варто сварити дитину, адже він не усвідомлює свою поведінку до кінця. Це тільки зашкодить йому, оскільки знизить самооцінку і зробить почуття провини звичним.
Навчити дитину контролювати себе. Для цього можна використовувати ігри, які допомагають позбавлятися від негативних емоцій і вихлюпувати енергію.
Не можна бути занадто м’яким в процесі виховання, а й пред’являти дитині зайві вимоги теж не варто. Потрібно досить докладно пояснювати приклади поведінки в тій чи іншій ситуації.
Необхідно хвалити дитину в будь-якому успіху на шляху до встановленої мети про перевиховання.
Варто захищати дітей від зайвих навантажень і перевтоми, а також від місць з підвищеною кількістю людей.
Підвищена збудливість може виникати через нестачу фізичної активності.
Гіперактивність може бути наслідком будь-якої психологічної травми.
Раціон дитини варто скорегувати і віддати перевагу правильному харчуванню.
Необхідно привчати малюка до пасивних ігор і процесу розслаблення.