Але якщо ви думаєте, що ці солодощі були вершиною радянської кондитерської “фантазії”, створеною з нуля, то мусимо розчарувати (або здивувати). За кожним фантиком стоїть історія запозичень, дефіциту та технологічних хитрощів.
Барбарис
Ці льодяники смакували максимально натуральною через свій кислий смак. Насправді ж, “Барбариски” були тріумфом хімічної промисловості. У часи, коли натуральні фруктові екстракти були дорогими або йшли на експорт, кондитери навчилися майстерно використовувати тартарну (винну) кислоту та ароматизатори.
Цікаво, що сама форма довгастого льодяника з’явилася не просто так. Вона ідеально підходила для автоматів, які штампували цукерки з величезною швидкістю. В народі ці цукерки називали “довгограючими”, бо через високу щільність цукру вони танули надто повільно. Це був ідеальний “антистрес” для школярів на уроках, який можна було непомітно тримати за щокою годинами.
Рачки та Гусячі лапки
Цікаво, чому цукерки називаються “Рачками”, якщо всередині – горіхова паста? Відповідь тут в маркетингу минулого століття, бо ці рецепти були адаптацією дореволюційних стандартів. Рачки готували з шаруватої карамелі. Тож, що цукерка буквально розсипалась в роті, карамельну масу багаторазово розтягували на спеціальних гаках, насичуючи її повітрям. А внутрішня начинка – вже суміш розтертого смаженого арахісу з цукровою пудрою.
Південна ніч
Вона завжди стояла окремо, як та “біла ворона”, як би двозначно це не звучало. І що цікаво, це не була помадка, не мармелад, а щось середнє. Секрет її популярності був у фруктовому підварюванні.
Для приготування начинки брали яблучне або абрикосове пюре, яке виварювали до густого джему, додавали какао-порошок та трохи лимонної кислоти. Ось ми і розкрили секрет цих цукерочок. У порівнянні з приторно-солодкими молочними батончиками, “Південна ніч” вважалася майже шляхетним десертом. Хоча насправді вона була одним із найдешевших видів глазурованих цукерок, оскільки фруктова основа коштувала копійки порівняно з вершковим маслом чи горіхами.
Куди зник той смак
Не рідкість, коли люди говорять, що деякі продукти “вже не ті”, та справа тут в тому, що технологічні карти (ДСТУ) минулих років передбачали використання натурального какао-масла для глазурі. Сьогодні ж більшість виробників замінюють його пальмовою олією або іншими рослинними жирами.