Про переваги посадки озимої цибулі годі й говорити. Це знахідка для тих, хто любить мати ранню зелень на столі, а навесні не гаяти часу на посів. Висадив восени – і навесні вже хрумка, соковита, ніби спеціально для перших салатів. Але щоб урожай був вдалим, мало просто встромити сіянку в землю. Усе вирішує сорт. Не кожна цибулина витримає зимові примхи – від відлиг до морозів, тож важливо вибрати ті, що перевірені досвідом і витримкою. Серед багатьох варіантів є два сорти, які стабільно дають урожай навіть після важкої зими, не стріляють, не гниють і радують густим пір’ям навесні.
Перший сорт
Штутгартер Різен – німецька класика, що не підводить. Цей сорт відомий десятиліттями. Його цінують за те, що сходить дружно, не боїться холоду й швидко нарощує соковиту головку. Навесні зелень з’являється однією з перших – міцна, насичено-зелена, без жовтизни. Головки округлі, злегка сплюснуті, золотисті, середнього розміру, але дуже щільні.
Він не вибагливий, тому росте і на суглинку, і на чорноземі, не боїться коротких заморозків. А якщо осінь затяжна, варто накрити грядку мульчею, аби цибуля точно перезимувала без втрат. Єдине, чого не радимо робити з цим сортом – переливати. Якщо земля стоїть мокра, з’являється ризик гнилі. Тож краще обрати підвищене місце, де вода не застоюється.
Другий сорт
Це “Сеншуй” – японський сорт. Якщо хочеться, щоб цибуля була не лише витривала, а й ніжна на смак, то цей сорт однозначно підійде. Його батьківщина – Японія, але вже багато років він чудово почувається й у нашому кліматі. Смак у нього м’який, без різкої гіркоти, тому ідеально підходить для салатів. Зелень з’являється дуже рано – часто ще до того, як остаточно зійде сніг. Цей сорт витримує морози до -18 градусів без укриття, а якщо підкинути трохи соломи чи торфу, то навіть найсуворіша зима не страшна.