Коли на підвіконні замість очікуваних міцних кущиків томатів чи перцю починають вимальовуватися тонкі, бліді “ниточки”, які хиляться від кожного подиху повітря, серце будь-якого городника стискається. Здається, що розсада відчайдушно намагається втекти крізь скло до сонця, витрачаючи всі сили на нарощення довжини стебла, а не на його міцність.
Чим підживити розсаду від витягування
Можна досвічувати саджанці лампами цілодобово або переставляти з місця на місце, але якщо процес витягування вже пішов, зупинити його простою перестановкою важко. У таких випадках рослинам потрібен сигнал “стоп” для верхівки та команда “старт” для кореневої системи. Цим рятівним сигналом стає звичайний деревний попіл, розчинений у воді.
Коли розсада витягується, це часто означає, що вона отримує забагато азоту та тепла, але замало світла й мікроелементів, що відповідають за жорсткість тканин. Попіл — це чистий концентрат калію та фосфору без жодної краплі азоту. Калій миттєво зміцнює стінки клітин, роблячи стебло пружним і товстим, а фосфор змушує рослину перестати рости вгору і почати активно нарощувати коріння.
Візьміть 1 столову ложку просіяного деревного попелу. Залийте його 1 літром окропу і дайте настоятися до повного охолодження — краще залишити на ніч. Перед поливом обов’язково процідіть розчин, щоб дрібні частинки не забили лійку. Поливати “витягнуту” розсаду потрібно під корінь, намагаючись не потрапляти на ніжне листя. Достатньо зробити це один раз, щоб побачити результат.