Якщо сорт вимагає щотижневого внесення калію чи кальцію, він автоматично вибуває з нашого списку. Ми відібрали четвірку справжніх спартанців, які витягнуть сезон навіть на “пісній” землі.
“Монгольський карлик”
Це справжня легенда серед дачників-початківців, він не росте вгору. Кущ стелиться по землі, створюючи щільний килим, який сам себе мульчує. Йому не потрібні опори, пасинкування чи формування куща. Завдяки низькому росту він не боїться сильних вітрів та різких перепадів температур. А плоди досить великі, червоні, класичного “помідорного” смаку. Навіть якщо забудете про нього на два тижні, він спокійно дочекається вашого приїзду.
“Санка”
Це ультраранній сорт, який встигає віддати всі плоди до того, як почнеться масове поширення фітофторозу. Цей сорт настільки невибагливий, що йому вистачає того запасу мікроелементів, який уже є в ґрунті після попередніх культур. Плоди не тріскаються навіть при нерівномірному поливі (коли тиждень сухо, а потім ви виливаєте на кущ три відра води).
“Де Барао”
Це однозначно протилежність карликам, але він потрапив у список через свою феноменальну здатність рости в тіні та на бідних ґрунтах. “Де Барао” часто висаджують вздовж парканів, де інші культури просто чахнуть.
Це один із небагатьох сортів, який майже не вражається вершинною гниллю, навіть якщо зовсім не вносите кальцій. Він плодоносить до самих заморозків. Коли всі інші кущі вже почорніли від осінньої сирості, “Де Барао” продовжує радувати щільними “сливками”, які ідеально підходять для консервації.
“Яблунька Росії”
Назва сорту говорить сама за себе – кущ нагадує маленьке деревце, обвішане ідеально круглими плодами однакового розміру. Потребує мінімального пасинкування лише на початку росту. Далі він формує крону сам. Плоди дуже щільні. Вони можуть тижнями лежати в ящику і не втрачати товарного вигляду, що зручно для тих, хто рідко буває на дачі.