Щоб не принести додому слизьке м’ясо з неприємним запахом, потрібно знати лише три візуальні маркери, які видають старий продукт за лічені секунди. Професійні харчові технологи ніколи не дивляться на дату на стікері, бо її легко переклеїти – вони дивляться на структуру волокон та колір соку.
Перше, на що падає погляд – це колір самого м’яса. Свіже куряче філе має бути ніжно-рожевим, без жовтих плям чи сіруватого відтінку. Проте виробники часто використовують сольові розчини, щоб надати продукту ваги та “товарного” вигляду. Якщо м’ясо здається занадто глянцевим, ніби скляним, то його точно “накачали” хімією. Справжнє свіже м’ясо має матову поверхню з чітко вираженими волокнами.
Якщо філе продається на підкладці, загорнутій у плівку, проведіть найпростіший тест на пружність. Натисніть пальцем на саму товсту частину грудинки. Якщо це свіже м’ясо, то ямка зникне одразу, волокна пружні, вони виштовхують палець назад.
А от якщо м’ясо зіпсоване, то слід від натискання залишиться надовго або взагалі не зникне. Це означатиме, що білки почали руйнуватися, і всередині вже йдуть процеси гниття.
Небезпека в підкладці
Завжди звертайте увагу на кількість рідини всередині лотка. У свіжому м’ясі соку майже немає. Якщо бачите каламутну, рожеву або, що ще гірше, білясту рідину, що хлюпає в кутку підкладки – залиште цей лоток на місці. Це не “м’ясний сік”, а розплідник для сальмонели та кишкової палички. Особливо підступними є абсорбуючі серветки (“памперси”) на дні лотка. Якщо серветка розбухла і стала важкою, то філе лежить на вітрині занадто довго. Технологи радять обирати м’ясо в прозорій тарі без таких підстилок, де можна розгледіти кожен міліметр продукту.