Золотомушка настільки легенька, що її вагу 4-7 г можна порівняти з половиною чайної ложки цукру. Виростають такі мініпташки до 9 см, а розмах крил мають до 14 см. У хвойних карпатських лісах та на Поліссі можна зустріти 2 види пернатих – жовточубу та червоночубу.
Центр та Південь можуть спостерігати за крихітками хіба що коли ті роблять перельоти у вирій та назад. Золотомушка належить до родини Королькових. Найчастіше можна зустріти жовточубу, оскільки червоночуба дуже рідкісна та внесена до Червоної книги. Ці рідкісні екземпляри водяться також і в Криму.
Візьміть на долоню 2 монети по 50 копійок і уявіть вагу крихітної пташки з оливково-зеленим оперенням. А от чубчик на голові може бути різний – жовтий чи червоний. Тому їх так і називають – жовточуба та червоночуба.

Золотомушки обирають для проживання хвойні ліси, де селяться на ялинах, соснах чи ялицях. Гніздо таке ж мініатюрне, як і сама пташка. Обрисами нагадує маленьку чашечку, а в’ється з павутиння та моху. Розташоване високо на дереві.
Корму українським колібрі багато не потрібно. Достатньо дрібних комах, павуків, личинок. Тож пернатих крихіток можна сміливо назвати санітарами лісу. Вони такі ж непосидючі, як і їхні заокеанські колеги. Постійно перебувають у русі, навіть крильцями тріпочуть дуже схоже з колібрі.
Золотомушки не бояться холодів. Здатні переносити зиму з морозами до -30 градусів, оскільки під пір’ям приховується шар пуху. Помітити пташку серед густого гілля дуже складно, а ось почути її спів, що складається з дзвінких трелей, може й пощастить.
