Орієнтуючись на фази Місяця та реальний стан прогріву ґрунту, найкращими датами для санітарної та формувальної обрізки у квітні будуть 12, 13 та 21-23 числа. У ці періоди сокорух у стовбурах мінімальний, що дозволяє зрізам затягнутися швидко та без ризику підхопити грибкові інфекції. Категорично не рекомендується брати інструмент до рук під час молодика (17 квітня), коли рослини максимально вразливі до будь-яких пошкоджень.
Яблуні та груші

Старі дерева часто страждають від занадто густої крони. Квітнева обрізка має бути спрямована на освітлення центру. Гілки, що ростуть всередину крони або вертикально вгору (так звані вовчки), лише витягують поживні речовини, не даючи жодного плоду. Вирізайте їх “на кільце” – під саму основу, не залишаючи пеньків.
Для молодих дерев, яким лише 2-3 роки, застосовуйте метод вкорочення пагонів на зовнішню бруньку. Це допоможе сформувати розлогу крону, де кожне яблуко отримає свою порцію сонця.
Кісточкові культури
Вишні, черешні та абрикоси – найбільш примхливі пацієнти у квітневому саду. На відміну від зерняткових, їх не можна різати масштабно за один раз. Ці дерева схильні до камедетечі (виділення липкої смоли). Якщо бачите, що бруньки вже почали зеленіти та набухати, то секатор краще відкласти до літа.
Якщо ж ви встигнете вчасно, то зосередьтеся на видаленні гілок, що перехрещуються. Тертя гілок одна об одну пошкоджує кору, створюючи відкриті ворота для моніліозу – хвороби, яка за лічені дні “спалює” цвіт абрикоса.
Чек-лист ідеального зрізу та догляду за інструментом

Якість урожаю на 50% залежить від чистоти вашого секатора. Забудьте про іржаві пилки чи тупі ножиці. Кожен розрив кори замість рівного зрізу – це відкрита рана, яка гоїтиметься місяцями.
Після кожного дерева протирайте леза спиртом або міцним розчином марганцівки. Це зупинить перенесення хвороб від хворої рослини до здорової. Зрізи діаметром понад 1,5-2 сантиметри обов’язково закривайте садовим варом або спеціальною фарбою на натуральній оліфі. Сучасні аерозольні бальзами теж непогано справляються, створюючи еластичну плівку, що не тріскається від перепаду температур.
Зріз над брунькою робиться під кутом 45 градусів. Верхній край має бути вищим за бруньку на 2-3 міліметри. Це дозволить дощовій воді стікати, не застоюючись біля точки росту.
