“Червона рута”
Важко знайти іншу пісню, яка б так міцно об’єднувала людей різних професій та поглядів. Написана геніальним Володимиром Івасюком, вона отримала своє канонічне звучання саме завдяки Софії Михайлівні. “Рута” стала символом щирого, непідробного кохання, яке шукають і знаходять.
“Одна калина”
Ця пісня з’явилася значно пізніше за івасюківські шедеври, але також дуже швидко набула статусу неофіційного гімну української родини. Композитор Руслан Квінта зміг вхопити тональність, яка відгукується в серці кожного українця. У ній закладено базові цінності: батьківська хата, вірність корінню та тиха надія на мирне небо.
“Лаванда”
Дуетне чи сольне виконання – “Лаванда” завжди викликає легкий смуток і приємне відчуття ностальгії. Мелодія настільки “липуча” в хорошому сенсі слова, що її хочеться наспівувати знову навіть через десятиліття. Вона стала маркером часу, коли естрадна музика була вишуканою, а тексти – сповненими глибоких метафор про розлуки та зустрічі.
“Водограй”
Ще одна засаднича робота Володимира Івасюка, яка у виконанні Ротару зазвучала як справжній фольк-рок того часу. Швидкий темп, складний ритмічний малюнок і неймовірна вокальна подача зробили цю пісню вибуховою. Вона заряджає неймовірним оптимізмом і змушує серце битися швидше. Навіть сьогодні сучасні діджеї залюбки створюють ремікси на “Водограй”, намагаючись вхопити первісну енергію карпатського потоку.
“Меланхолія” (Melancolie)
Пісня молдовською мовою свого часу підкорила всі можливі хіт-паради. Вона додала образу артистки певної загадковості та справжнього європейського лоску. Вишукане аранжування з елементами тогочасного синт-попу та глибокий, оксамитовий голос створили атмосферу, яку неможливо сплутати ні з чим іншим. Це композиція для вечірніх роздумів, яка доводить, що справжнє мистецтво не має мовних бар’єрів.