14 липня стався черговий акт геноциду, який скоїла росія проти України. Того дня від ракетних ударів постраждав центр міста Вінниця. На місці загинули 23 особи, з яких 3 дітей. 66 людей було госпіталізовано з тяжкими пораненнями.
Однією із загиблих дітей стала 4-річна дівчинка Ліза. У той день вона зі своєю мамою Іриною йшла на заняття з раннього розвитку. Вони виявилися не там, не в той час. Після прильоту маленька Ліза померла відразу від осколкових поранень, а її маму з тяжкими травмами лікарі буквально витягли з того світу.
Майже за місяць після трагедії Ірина вперше зважилася розповісти про те, як вона запам’ятала той день. Жінка написала у своєму Інстаграм-блозі про те, як усе сталося.
За словами Ірини, у перші дні після трагедії вона нічого не пам’ятала та не розуміла, де її маленька дочка. Однак минув якийсь час і Ірина згадала все до дрібниць.
Жінка розповіла, що почула дуже сильний шум, схожий на те, як летить літак. Вона разом із донькою підняла голову вгору і побачила величезну ракету. Ірина побачила, що ракета падає на Будинок офіцерів та постаралася закрити собою доньку. Далі жінка почула сильний вибух і відчула, як затремтіла земля.
Ми не впали. Тоді я зовсім не відчувала болю, тільки мертва тиша довкола. Потім побачила свою кохану дочку…
, – згадує Ірина.
Жінка згадує, як перші хвилини після прильоту вона бігала, шукала допомоги, але довкола нікого не було. На той момент Ірина зовсім не відчувала болю, хоча її тіло було в уламках.
Потім вона сіла і просто почала кричати біля тіла своєї вже неживої дочки. У цей момент мама Лізи відчула, що почала задихатися.
Я все пам’ятаю до дрібниць
, – запевняє мама 4-річної Лізи.