Від картопляного бадилля може бути подвійна користь. Якщо розкласти ці рештки довкола дерев та кущів, вони стануть ідеальною мульчею. По-перше, захищатимуть коріння зелених насаджень від посухи.
А перегниваючи, наситять ґрунт корисними поживними елементами. По-друге, своїм запахом відлякуватимуть від городньої ділянки шкідників різного штибу, зокрема, мишей. Але, як і в кожній справі, є певні нюанси.
Можна також залишити бадилля просто на картопляній плантації, щоб висихало, перегнивало та робило свою добру справу. От тільки ця зелень має бути ідеально здоровою.
Якщо є ознаки фітофторозу та інших картопляних болячок, краще буде зібрати залишки після збору урожаю картоплі та утилізувати. Навіть до компостної ями такий непотріб закладати не рекомендується, аби не зіпсувати всю масу.
У західних регіонах із великою купою дощів бадилля взагалі скошують та прибирають завчасно, щоб грибкові інфекції не поширилися на бульби. Й знову ж таки треба дивитися на стан цієї зелені – якщо здорова, можна використовувати надалі.
На відміну від мишей деяким шкідливим комахам картопляні вершки навпаки припадуть до вподоби, й вони залюбки там поселяться, аби перезимувати й набратися сил, аби робити свою чорну справу наступного сезону.
Є городники, які вважають за необхідне зібрати картопляне бадилля на купу, додати до нього зелені відходи інших пасльонових – від помідорів, перців та баклажанів. Усе це підсушити й спалити. Вийде ідеальний деревний попіл для підживлення майбутніх насаджень. Знову ж таки робити це можна за однієї умови – якщо рослинні рештки здорові без ознак грибкових захворювань.