Багато городників, що з досвідом, знають: доки дуб не скинув більшість листя – не поспішайте торкатись грядок. Його листя тримається найдовше серед усіх дерев. Тому його сміливо можна назвати своєрідним природним годинником, який показує, коли земля “засинає” по-справжньому. Поки дуб стоїть у листі, ґрунт ще теплий, у ньому рухається життя, тож висаджені в цей час озимі ризикують піти в ріст і вимерзнути з першими справжніми морозами.
Коли ж дуб нарешті скине свій бронзовий плащ, це означає, що земля охолола настільки, що коріння вже не буде стимулювати зелений ріст. Тоді можна братись за роботу. Озимі в цей момент не проростають, а просто вкорінюються, як їм і належить: спокійно, впевнено, без поспіху. Саме так формується врожай, який навесні дає сильну рослину.
Тому, не радимо вираховувати дати посадки за календарем. Достатньо вийти на подвір’я, подивитись на дуба й будете знати, чи настав час, чи ще ні. Коли останнє листя ледве колихається на гілках, ніби вагається, то почекайте. Якщо ж дуб стоїть повністю опалий – можна братися до справи.
Є ще одна цікава закономірність: у роки, коли дуб довго не скидає листя, зима зазвичай приходить пізніше. Це означає, що поспішати з озимими – прямий шлях до втрат. Земля ще не готова “запечатати” насіння в холод. Висадите раніше – зерно проросте, а мороз потім усе знищить. Тож коли дуб стоїть в листі, навіть якщо пару листочків, то краще не спішити, аби праця не пішла нанівець, а от коли дуб “скинув” все, то це вірний і найгучніший сигнал, що пора братися за грядки.