Є речі, які не прочитаєш у жодному посібнику з городництва. Це те, що передається від старших, мудрих поколінь. Бо навіть найточніший календар не відчуває вітру, не бачить, як змінюється колір трави, не чує, як стихає пташиний щебет. Але ці дрібниці і є підказка, коли час братись до справи.
Коли садити озиму цибулю
Озиму цибулю не можна садити за датами з книжки. Адже у неї є свій власний час, і цей момент легко впіймати, якщо глянути на березу. Так, звичайну, білу, з тонкими гілками, яку, можливо, й не помічали на узліссі чи біля двору. Адже впевнено можна сказати: вона, найкращий барометр осені.
Коли її листя вже не просто жовте, а опало майже повністю, і під ногами тільки й видно листочки – отоді саме час садити цибулю. Не раніше. Бо поки береза тримає листя, земля ще тепла. Посаджена раніше цибуля встигне піти в ріст, витягне зелене пір’я і потім загине від морозу. Якщо ж дочекатись, поки береза стоїть гола, сокорух у ґрунті вже сповільнився, і цибулина спокійно лягає в холодну землю, щоб навесні прокинутись із силою.
Цей індикатор працює роками, без збоїв. Хтось звіряється з термометром, шукає потрібні +5 градусів, а ми радимо просто йти до берези й побачить усе без приладів. Адже хто краще підкаже природні процеси, як не сама природа. І якщо з нею не сперечатися, урожай віддячує сторицею.
Яка виростає цибуля
Посаджена вчасно цибуля буде з рівними, великими головками. І все тому, що ґрунт у цей час ще не мерзлий, але вже не вологий, тому корінці встигають зчепитися з землею. До зими цибулина ніби засинає, зате пробуджується в березні першою. І коли інші ще копирсаються в розсаді, на грядках уже зеленіють перші паростки.