Виявляється, деревна зола за ефективністю в березні залишає синтетичні добрива далеко позаду. Селітра дає різкий стрибок азоту, що змушує пір’я часнику рости занадто швидко. Тож у разі, якщо вдарять нічні заморозки (а в березні це норма), така розніжена розсада “ляже” або пожовтіє.
Зола містить калій, кальцій, фосфор та понад 30 мікроелементів у доступній формі. Це м’яке підживлення зміцнює імунітет часнику, а не просто виганяв довгу зелень. Не варто забувати й про те, що зола природним чином розкислює ґрунт, що для часнику є дійсно важливим фактором.
Не потрібно вигадувати “велосипеди”, працюйте за перевіреною схемою, яка займає мінімум часу. Якщо земля ще волога від талого снігу, просто розсипте суху золу між рядами. Тут знадобиться одна літрова банка на квадратний метр. Після цього обов’язково пройдіться сапою, щоб закрити добриво в ґрунт на глибину 2–3 см.
А от коли березень видався сухим, краще приготувати настій. Засипте склянку золи в 10 літрів води, добре розмішайте і дайте постояти кілька годин. Поливайте прямо під корінь. Так мікроелементи потрапляють до рослини миттєво.
Зола – це не лише їжа, а й захист, а березень – час, коли прокидається цибулева муха та інші любителі поживитися молодим часником. А зола своєю чергою відлякує їх. Личинки не можуть вижити в таких умовах. Опудрювання самих сходів золою по ранковій росі вбереже перо від передчасного пожовтіння та грибкових спор, які часто у залишках мульчі.
Використовуйте тільки чисту деревну золу. Залишки від спалювання пластику, пофарбованих дощок чи сміття вб’ють мікрофлору вашої грядки. Найкращий варіант – попіл від берези, дуба або фруктових дерев.