Нині Чернівці – чудове європейське місто. Хіба що дороги хотілося б мати трохи кращі. А в дитинстві все виглядало старим й пошарпаним, тож відчуття гордості у корінної чернівчанки не викликало. Навпаки в дитячій пам’яті найбільше чомусь закарбувалися сірі тони.
Відповідаючи на питання бліцу, Ірина Сопонару зізналася, що прогулювала уроки. Щоправда, це сталося лише один раз у житті – піддалася умовлянням однокласників. Після того учениці було дуже соромно. Ще був випадок, коли вона спробувала курити. Не сподобалося. Мама й досі не знає про той негативний досвід доні. Може насваритися.
Звісно, як і будь-яка дитина, Іра могла проїхатися в громадському транспорті без квитка чи посваритися з продавчинею у магазині. Могла запізнитися на зустріч чи пізно повернулася додому. Та особливих клопотів у підлітковому віці батькам не завдавала.
Іра з сестрою зростали в повній родині, за що зірка й досі вдячна батькам. Вони прожили разом зо 4 десятиліття, і ці стосунки навіть зараз можна назвати коханням, а не звичкою.
Заможною родина ніколи не була, але тоді Ірина цим не переймалася. Ролики, велосипед мала і добре. Напевно, батькам було важко. Наприклад, мама продала шкіряну куртку, щоб влаштувати донечкам новорічне свято. Тоді це сприймалося, як належне, а зараз дуже боляче.
Одного разу сестра поцікавилася в тата, яка в них родина. “Ми дуже бідні”, – відказав чоловік, чим надзвичайно налякав донечок. Адже вони особливо над соціальним статусом родини не замислювалися.
Тато якийсь час працював за професією, а коли відкрили кордони, став возити речі на продаж. Ірина була просто щасливою, коли батько з однієї поїздки привіз їй м’яку іграшку. Тоді дівчинці здавалося, що нічого кращого у світі, ніж цей зелений собака, бути не може.
Комплекс відмінниці не відпускає Сопонару й досі. Вона страшенно переживає, якщо запізнюється чи ще через якісь неприємності. Дуже хотіла б позбутися цього недоліку, але поки не вдається.