У відомому серіалі “Величне століття” глядачам показали, як виглядав гарем султана Османської імперії, де наложниці, одягнуті у розкішні сукні, боролися за увагу свого повелителя. Однак реальна історія мала зовсім іншу картину.
Зауважимо, що до гарему мав доступ лише сам падишах та його євнухи. З кожним новим правителем палац доповнювався новими жінками, тому маєток налічував близько тисячі одалісок. У гаремі існувала ієрархія, і кожна рабиня мала своє місце, яке залежало від уваги султана.
Наложниці боролися за увагу падишаха, і це не завжди залежало від їхньої зовнішності, адже у кожного султана були різні ідеали жіночої краси. Рабині мали різні положення, від простих служниць до статусу улюбленої дружини султана, що залежало від уваги самого повелителя.
Після певного часу перебування в гаремі, вони могли його покинути, але багато жінок залишалось, оскільки вважали життя поза маєтком складним.
Як свідчить історія, коли престол Османської династії зайняв Ібрагім, то красунь у гаремі підбирали за новими параметрами, оскільки падишах надавав перевагу наложницям з суттєвими об’ємами. Новий султан не приділяв уваги жінкам з модельними параметрами, і його мати це зауважила.
Згодом вона прийняла уподобання свого сина й вирішила йому допомогти, наказавши слугам подавати рабиням багато солодощів у великих порціях.
Жінка, яка підкорила серце султана Ібрагіма, важила понад 230 кг. Красуня Шакер Пара, так звали його дружину, була улюбленицею, і падишах називав її лагідно “цукорка” та обожнював проводити разом час. Проте, вона не змогла подарувати спадкоємця.