Якщо димар починає працювати слабенько, а тяга м’яко кажучи не дуже хороша, то на думку одразу спадає те, що прийшов час чистити димохід. Але механічна чистка потрібна не завжди. Ми ж рекомендуємо спосіб, яким користувалися ще до появи порошків і “чудо-засобів”.
Треба просто використати бересту – суху березову кору. Раніше її зберігали окремо саме для таких випадків. Береста горить дуже гаряче, швидко дає високий факел і різкий короткий жар. В нашому випадку – це те що й потрібно, бо так нагар у димарі пересихає, тріскається і частково обсипається вниз, не встигаючи “приклеїтися” знову.
Щоб на метод спрацював, треба у добре прогріту піч, коли в ній уже є стабільне полум’я, покласти 2-3 жмені сухої берести, згорнутої не надто тісно. Важливо, щоб кора була саме суха, без сирості. Заслінку відкрийте повністю, щоб був максимальний доступ повітря. І вже через кілька секунд береста спалахне різко й голосно, а полум’я буквально “стрілятиме” в димар, що й вирішить основну задачу.
Горіння буде тривати не більше п’яти хвилин. Та довше й не потрібно, бо завдання – не топити піч, а дати короткий температурний удар. Під час горіння, скоріше за все почуєте сухий тріск у димарі – це й буде ознакою того, що сажа відшаровується. Після прогорання берести полум’я швидко заспокоїться, а тяга стане помітно рівнішою й сильнішою.
Тепер трішки про те, як же цей спосіб працює. Оскільки сажа пориста й чутлива до різких перепадів температури, то вона добре тримається при повільному нагріві, але не витримує короткого жаркого спалаху. Береста і дає такий ефект: багато тепла за мінімальний час. При цьому не утворюється важкого диму, який міг би ще більше “забити” канал. І не забувайте, що це більше йде як профілактика, аніж точний спосіб для тих випадків, коли роками не чистився механічно димар.