У редакції ми вирішили нагадати, як саме обманювали з вагами раніше, ще до масового впровадження автоматизованих систем і камер. Частина цих прийомів сьогодні майже зникла, але знати їх корисно – хоча б для розуміння, чому контроль у супермаркетах став таким жорстким.
Один із найпоширеніших способів обману був пов’язаний із кнопкою тари. У класичних електронних вагах вона дозволяє відняти вагу пакування лотка, пакета або паперу. Але на практиці цю кнопку часто використовували навпаки. Продавець міг “забути” натиснути тару або навмисно скинути її після встановлення товару. Тому покупець оплачував не лише продукт, а й вагу упаковки. На перший погляд, наче дрібниця: плюс 20-30 грамів. Але якщо мова йшла про дорогий сир, рибу або м’ясо, переплата ставала відчутною.

Була й інша схема: подвійна тара, тут продавець зважував товар разом із лотком, обнуляв вагу, а потім додавав ще один тонкий пакет або папір. Візуально різниці ніхто не помічав, а ваги вже рахували зайві грами як чистий продукт. Цей трюк активно використовували на ринках і в невеликих магазинах, де контроль був мінімальний.
Друга “секретна” кнопка режим корекції або калібрування, на старих моделях ваг він часто був доступний без спеціального ключа. Формально ця функція призначалася для налаштування точності, але недобросовісні продавці використовували її інакше. Достатньо було змінити коефіцієнт, як ваги починали “додавати” кілька грамів до кожного зважування, різниця була непомітною для ока, але стабільною. Покупець завжди платив трохи більше, ніж мав би.

Ще була зміна режиму одиниць виміру. У деяких вагах можна було перемикатися між грамами й іншими шкалами, тож покупцю показували знайомі цифри, але реальна вага не відповідала відображенню. Такі махінації траплялися рідше, проте мали місце, особливо там, де покупці не звикли уважно дивитися на дисплей.
