Проблема тупих ножиць майже ніколи не в самому лезі, у п побуті вони не сточуються так, як ніж. Бо їхній ворог – мікродеформація, коли край залишається гострим, але перестає правильно змикатися. Додаються мікроскопічні задирки, залишки клею, жиру, пилу. Усе це не видно оком, зате відчувається рукою, адже з’являється опір, “жування”, перекіс під час різу.
Фольга в цій історії не є точилом, вона як інструмент вирівнювання. Коли алюмінієвий лист скласти у чотири шари, то він створить достатню щільність, щоб під час різання леза працювали з навантаженням, але без “вибриків”. Алюміній м’який, він не псує край, зате змушує леза пройти повний цикл контакту – від основи до самого кінчика.
Різати потрібно повільно і довго, не клацати, а вести ножиці так, ніби ріжеться міцна тканина. От тоді то леза й притираються, задирки згладжуються, а край повертається у правильну лінію. П’ять різів – ні про що, десять – мінімум, п’ятнадцять – уже результат. Після цього ножиці виглядають так, як і були, але відчуття змінюється одразу. Хід стає рівнішим, папір більше не тягнеться, а розрізається. Це не “як нові”, і тут важливо не брехати собі, бо це “як мають працювати нормальні ножиці без дефектів”.
Також зауважимо на тому, що фольга не тільки вирівнює край, а й очищає його. Старі ножиці майже завжди мають на лезах тонкий шар нальоту, який не змивається водою, а після фольги цей шар зникає. Якщо після цього протерти леза сухою тканиною і додати краплю олії в гвинт, то ефект взагалі закріплюється надійно, користуйтеся!