Дитинство Ганни Різатдінової минуло в Сімферополі. Тут вона з 5-річного віку навчалася художньої гімнастики спочатку в одної тренерки, а потім її взяла під крильце матуся Оксана Валеріївна. Тут дівчина здобула свої перші нагороди в змаганнях.
Коли стало зрозуміло, що Ганна робить великі успіхи та має чітке бажання отримати олімпійську медаль, мама з татом відвезли її до Києва, де Різатдінова стала займатися в спортивному училищі.
Умови для життя були не найкращими, але заради поставленої мети доводилося терпіти всі побутові негаразди. Батьки в усьому підтримували доньку – не їздили у відпустку, коли вона не могла скласти їм компанію, не їли солодощів, бо Ганнусі їх не можна було вживати. Тато разом із донькою бігав уранці, контролюючи час пробіжок.
І усі ці теплі стосунки між рідними людьми були перекреслені в одну мить, коли росіяни анексували Крим у 2014 році. Життя розпорядилося так, що нині в Ганни немає можливості відвідати рідне місто. Різатдінова була змушена виїхати також і з Києва до Іспанії, оскільки побоюється за життя свого 6-річного синочка Романа, якого народила від олігарха Олександра Онищенка.
Минуло декілька років розлуки, і російська пропаганда зробила свою чорну справу. Мама і донька почали розмовляти неначе на різних мовах. Вони не розуміють одна одну і постійно сваряться. Ганна просто не впізнає свою маму, настільки жінка просоталася ворожими наративами.
Дійшло до того, що найрідніші люди перестали спілкуватися взагалі. Так тривало, допоки одна з подруг не сповістила Ганні, що її мама перенесла інсульт й перебуває в лікарні. А ображена жінка навіть у такому стані не хотіла телефонувати доньці.
Звісно, гімнастка в усьому звинувачує путіна. На відміну від дитинства тепер дівчина має зовсім іншу мрію – приїхати на батьківщину й провести майстер-клас у Сімферополі.